Вони були разом майже 10 років. Все, як у людей – дитина, будинок, робота. Їй – 30 років, він – на рік старший. Багато заздрили їм і говорили: «Чого ще бажати? Квартира, машина, забезпечене майбутнє». І, здавалося, ніщо не затьмарює їх щасливі дні. Але раптом Маша почала помічати зміни у своєму чоловіку – він часто затримувався допізна на роботі, менше став приділяти їй уваги.
Маша вирішила поговорити з чоловіком. Одного разу, вибравши слушний момент, вона сказала:
– Ігоре, в наших стосунках щось зламалося. Я бачу і відчуваю, що ти став по-іншому до мене ставитися. Ми менше говоримо, не розповідаємо про справи на роботі, зникла душевна близкість. Що з тобою відбувається?
– У нас немає ніяких проблем. Ти читаєш багато зайвого. Так, у нас немає близькості, як раніше, але зрозумій – я дуже втомлююся на роботі. А не розповідаємо ми одне одному про минулий день тому, що мене не цікавлять справи твоєї школи (Маша працювала вчителькою).
Тоді на цьому їхній діалог і завершився. Кожен «пішов» в своє життя. Вона багато часу присвячувала роботі, а він…
Вони стали чужими людьми одне для одного. Маша почала помічати, що їй набагато комфортніше побути на самоті, ніж провести час з чоловіком. Вона перестала чекати його з роботи і полюбила засинати в обнімку з подушкою.
Одного разу він прийшов о 2 годині ночі. Маша прокинулася від скрипу двері. Чоловік обернувся.
– Ігоре, що відбувається? Тільки не кажи, що ти працював до 2 години ночі. У тебе є інша? – запитала Маша.
– Так, у мене є інша. Ми разом вже 2 місяці. І мені дуже добре з нею, – відповів Ігор.
– Мені збирати речі?
– Ні, я піду сам. Я хочу, щоб ви тут залишилися. Зрозумій, я не відчуваю до тебе того, що було раніше. Я не зовсім байдужий до тебе, але того, що було, більше немає. Для мене ти занадто розумна. Мені постійно треба думати, що сказати в твоїй присутності. Ти постійно тримаєш мене під контролем. А там я такий, який я є.
Вранці Ігор зібрав речі і пішов. Маша не знала, як почати життя спочатку, але розуміла, що їй доведеться навчитися жити у новій реальності. Вона поїхала з донечкою пожити трохи до батьків, подалі від наболілого місця. Їй було боляче від брехні і зради, від того, що не змогла зберегти свою сім’ю. Так тривало 2 місяці.
Але одного разу, прокинувшись вранці, вона сказала собі: «Якщо хтось іде – відпусти. Якщо це твоє – воно повернеться, а якщо ні – ніколи твоїм не було».
Вона повернулася в їхній з Ігорем спільний дім, пішла на роботу, ожила. Маша відчула, що вона не така безпорадна, як всі звикли думати. Ось тільки з дочкою важко було – дівчинка дуже переживала через розлуку з татом. Під Новий рік Даринка загадала своє найпотаємніше бажання: «Я хочу, щоб тато жив з нами».
Минуло кілька місяців. Ігор відвідував їх по четвергах. І Маша помітила, що колишній чоловік якось змарнів. Він приходив в їхній спільний дім і не знав, де сісти, де стати і що говорити.
А потім… Ігор попросив вибачення і сказав, що йому дуже важко без Маші і дочки. І вони помирилися – без ворожнечі, без сварок. Вони довго говорили, наче старі знайомі. Ігор попросив дати йому ще один шанс, адже він стільки приніс болю своїй сім’ї і тепер хоче все виправити.
Маша замислилася: а чи варто?…
Автор: Т. Шашілкіна
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
