fbpx

Ілонка подзвонила й сказала, що на Новий рік приїде додому, та не сама, а з обранцем, познайомить нас з Ігорем нарешті. Я зраділа, запросила дочку і її хлопця. Такого я побачити не очікувала аж ніяк! Напевно, я сама в цьому винна

Ілонка подзвонила й сказала, що на Новий рік приїде додому, та не сама, а з обранцем, познайомить нас з Ігорем нарешті. Я зраділа, запросила дочку і її хлопця. Такого я побачити не очікувала аж ніяк!

Я народила свою дочку в двадцять років, і коли Ілонка була немовлям, я і чоловік подали на розлучення, і все своє життя я виховувала її без батька.

Бабуся з дідусем сиділи з онукою, щоб я могла вийти на роботу. Адже коли ти в сім’ї єдиний годувальник, доводиться працювати не покладаючи рук, щоб у твоєї дитини було хороше майбутнє і вона ні в чому не потребувала, поки росте.

Але я й подумати не могла, що моя дочка почне зустрічатись із дорослим чоловіком. Я б її зрозуміла, якби її обранець був на рік-два старший за неї, але йому було сорок! він на два роки менший за мене!

Усвідомлювати те, що майбутній зять старший за мене на два роки було важко, а що скажуть родичі та друзі, страшно було уявити.

Привід для радості у мене був лише один: вона сама розповіла мені про свого хлопця. Бо почувши цю новину від когось іншого, я б не витримала. Тепер, після нашої спільної зустрічі Нового року, сиджу в роздумах.

З одного боку, не годиться, щоб чоловік у два рази старший був, а з іншого, я сама винна, що не пояснила дочці про те, як спілкуватися з протилежною статтю, і чим же можуть скінчитися подібні стосунки.

Я розумію, що забороняти повнолітній дочці зустрічатися з ним безглуздо, бо вона скаже, що доросла і сама може вирішувати, а я втручаюся в їхні стосунки і заважаю щастю, ще й образиться потім.

Але й залишити все як є, і дати згоду на такий союз також не можу. Він може просто скористатися донькою і кинути, а моя дівчинка страждатиме. Зустрілися вони не так давно, а я вже мрію, щоб вони розлучилися, а донька знайшла собі хлопця зі своїх, а не моїх ровесників.

Ілона могла б зустрічатися з хлопцем, якому двадцять шість чи двадцять вісім, а не сорок. Щоб різниця була вдвічі, мені б таке на думку ніколи в житті не спало. А коли їй буде сорок, він уже вийде на пенсію, і тут ні про яке щасливе життя й мови не може бути.

У її віці їй потрібно знайти собі гідного хлопця, який надалі стане її чоловіком і батьком майбутньої дитини, який допомагатиме її по господарству, а не пенсіонером, за яким треба доглядати, не маючи ніякого особистого життя й щастя.

Може й справді, він буде гарною парою для моєї доньки, і мені нема чого хвилюватися, а якщо ні, я зроблю все можливе для якнайшвидшого закінчення їхніх стосунків.

Мої мама і тато все ще нічого не знають про хлопця їхньої онуки, і, якщо чесно, мені якось не хочеться їм про це розповідати. Та й реакції сторонніх я якось боюся, але найголовніше – це щастя дочки, за яке я відчайдушно борюся і все задля неї зроблю.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com

You cannot copy content of this page