Інна хотіла відпочити по-крутому, як блогери, тому сказала, що дасть за будиночок в Карпатах половину суми. Ми приїхали перші, бо не гоже імениннику запізнюватися і заселилися в одну з кімнат. За годинку і кум з Інною підтягнулися. Пройшовши по будиночку вона щось Олегу шепнула і вони вийшли. Повернувся кум вже один, щоб забрати чемодан. – Інні вид з вікна не сподобався. Ми в сусідньому будиночку поселимось. – Ось тобі і маєш. Відсвяткували день народження!
Я три дні проплакала після того дня народження. Ну і зміючка дружина нашого кума. Я знала, що Інна така собі дамочка, але щоб настільки.
Ми з чоловіком виховуємо двох синів.
Жили ми до вторгнення в Києві, але після 24 переїхали жити на Закарпаття. Тут ми орендуємо невеличку хатинку. Я не працюю, виховую дітей, а чоловік мій програміст, для роботи якому потрібен ноутбук і інтернет.
Старший в селі в школу пішов, а молодший поки зі мною.
Ось мова і піде про нашого молодшого Мирославчика, якому тиждень тому чотири рочки виповнилося.
Ми з чоловіком не хотіли взагалі робити святкування, але і кума зателефонувала і мої батьки. Ось ми і вирішили зібрати всіх у себе дома. Я думала, на цю красу всі захочуть подивитися.
Але якщо батьки і кума готова була їхати до нас, то кум відмовився, бо бачте, його дружина хоче “нормальне” день народження, на якійсь базі відпочинку, де має бути басейн і всі удобства.
Я пішла на поводу і почала шукати менш-більш хороші умови. Але все, що я пересилала Інні, їй не підходило.
– Це бомжатник! Це для бабусь і дідусів! А там навіть локацій нормальних для фото немає. Що я собі в Instagram там закидати буду?
А після скинула мені посилання з дуже крутим закладом.
Відразу ж було зрозуміло, що грошей там треба вкласти не мало.
Але Інна відразу ж дописала, що готова з нами скинутися: половину суми за будиночок ми, а половину вони.
В цих будиночках в цьому місці в Закарпатті часто відпочивають різні блогери, ось Інна і вирішила побувати в їх шкурі.
Я підрахувала, що на половину це виходить не так вже й багато, тому погодилася.
Ми з чоловіком накупили різних продуктів, там є кухня, мангал, тому можна готувати що завгодно.
Ми приїхали перші, бо ж не годиться імениннику запізнюватися.
Зайшли в будиночок і заселилися в кімнату, яка найбільше сподобалася хлопцям.
Десь за годинку чи півтори до будиночку під’їхав і мій кум з дружиною, в них також два хлопці.
Інна зайшла гонорово, привітала з кумом іменинника, а потім почала ходити по кімнатах, а їх в будиночку чотири плюс вітальня. (Будиночок на два поверхи, щоб всім місця хватило).
Щось вона побурчала до чоловіка і вони вийшли. Я ж розпаковувала продукти, коли зайшов кум і забираючи чемодан, сказав, що вони знайшли вільний будиночок неподалік від нас і там ночувати будуть.
Як виявилося, Інні не сподобались три вільні кімнати, вона хотіла цю, в яку заселились ми.
– Там вид з вікна не такий красивий!
Я була весь день така засмучена. І ні, не через гроші, бо прийшлося за будиночок одним платити, а за таке ставлення. Ну дивна вона все таки людина.
Ми давно не бачилися, бо вони в інший області живуть. Я ж думала, діти вляжуться спати після святкування, а ми поспілкуємось по душам.
Благо, мене чоловік, батьки і кума підтримали. Ось так і минув наш славнозвісний день народження…
Краще б дома я всіх прийняла і нічого, що не було б кума і цієї Інни. Зате все б минуло в мирі та злагоді…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“