Ми живемо в Харкові. Мій син – розумничка. Він закінчив університет, почав працювати в банку. І там же познайомився з дівчиною з села. Я відразу зрозуміла, навіщо вона закрутила голову моєму хлопчику. Вона просто хоче добре прилаштуватись в такому великому місті. Хто ж в наш час хоче в селі жити.
Я відразу Мирону сказала, щоб з такими дівчатами навіть не зв’язувався, хіба що так, просто для забави, але не більше. Щоб не вздумав її додому вести, я цього не потерплю. А вже в якості невістки то взагалі не обговорюється.
Але щоб ви подумали. Рівно через місяць Мирон без моєї на це згоди і взагалі, без попередження, приводить в мій дім Інну.
– Мамо, знайомся, це Інна, вона носить твого майбутнього онука чи онучку. Їй важко платити за квартиру, тому Інна поживе поки в моїй кімнаті, і прошу тебе, не чіпляйся через “крихти”, їй хвилюватись не можна.
Я так просила, щоб той пішов з нею, і зробив все, щоб переконатися, що ця дитинка його – не послухав…
Я була проти, щоб ця дівчина жила у нас. Але Мирон так просив, що моє материнське серце розтануло. Говорив, що я не пожалію, адже вона чудова господиня, і взагалі, буде мені за дочку, яку я так хотіла.
Нічого не скажу, Інна, щоб догодити мені, робила все, про що я лише попросила. Я ж то прекрасно розуміла, що так вона хоче втертись в мою довіру. Прибирала, готувала, навіть швидше мене рано прокидалася, щоб сніданок свіженький приготувати. Я намагалася її зачепити, спровокувати. А вона мені як цуценя: – Іванна Йосипівна, я не хочу з вами сперечатися. Ви розумна жінка, і я навпаки хочу від вас вчитися, щоб бути для Мирона найкращою дружиною!
Коли Інна привела на світ мого онука, я відразу ж змусила зробити тест на батьківство. Я сказала, що ніколи без цієї довідки не пропишу дитину в своїй хаті. Вони на диво погодилися. Але все виявилось правдою. Це справді був мій рідний онук.
Після виписки я вирішила розставити всі крапки над “і”.
– Ви щоб не думали, що я для вашої дитини буду безкоштовною нянею. Це ваша дитина, робіть собі що хочете. Я також не багачка, щоб подарунки дорогі робити, так що не розраховуйте. Я й так для вас багато зробила – дах над головою дала.
З самого ранку після цієї розмови, вони спакували свої речі, забрали мого онука і поїхали. Сказали, що така бабуся, як я, не заслуговує на те, щоб бачити онука.
Ну скажіть мені, що я такого поганого зробила? Якби я це не оголосила, то точно б на шию вилізли: то підгузники купи, то на кашу грошей дай.
Я хочу трохи для себе пожити…
Передрук без посилання на ibilingua – заборонений!
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
