Інна з Дмитром довго перебирали варіанти, як же їм відсвяткувати день весілля, і в кінцевому результаті зупинились, що після РАЦСу одразу їдуть в Карпати, де і медовий місяць проведуть. – Ми тут подумали, що не варто дуже дорогі подарунки молодим дарувати, гостей вони ж не запрошують. – І тут у мене ступор. А з якого це дива, ми, родичі, не йдучи на банкет, повинні дарувати подарунки? Та я й за сто гривень нічого не куплю. Ще чого!
***
Я заміжня, 5 років тому ми зіграли весілля за всіма “правилами” нашого невеликого районного центру: орендували кафе, на торжество були запрошені всі родичі з обох сторін, гуляли два дні.
Другий день – на природі молодіжною компанією. Якщо говорити про фінансовий бік, то весілля не окупилося – надарували менше, ніж було вкладено.
Але це був наш вибір: ми запрошували “дорогих” фотографа і оператора, розсилали всім запрошення ручної роботи, кожному гостю дарували невеликі подарунки, а родичам – нормальні – на пам’ять.
Так прийнято у нас. Всі були задоволені. Це я до чого.
Тепер зібралася заміж моя двоюрідна сестра. Інна зустрічається з хлопцем з іншого міста вже років зо три.
Обидва працюють, бачаться приблизно раз на місяць, так би мовити, від свята до свята. Мама Інни (моя тітка) вже всі вуха прожужжала з цим весіллям.
То весілля буде в його місті – готуйтеся їхати. То все відміняється, будемо в нашому місті відзначати.
Тепер нова “фішка”: молоді вирішили розписатися, поїхати десь в Карпати, влаштувати там фотосесію і провести медовий місяць “не відходячи від каси”, так би мовити.
Це все чудово і романтично. Ну вирішили молодята обійтися без дорогих посиденьок з ріднею, і добре – це їх вибір.
Хоча, напевно, зіткнуться з засудженням наших старших родичів. Ну, але я не про це. Після того, як тітка повідомила моїй мамі цю нову версію майбутнього торжества, вона так зніяковіло додала: “Вже сильно дорогі подарунки, я думаю, можна не дарувати. Але це вже як самі вирішите”.
І ось я думаю: а чи треба в цій ситуації взагалі щось дарувати? Ось запросили мене на день народження – я йду з подарунком.
А якщо не запросили, то обмежуюся поздоровленням по телефону. Або ось купили ми свою квартиру в іпотеку: подарунки на новосілля принесли тільки ті, кого ми покликали цю подію відзначити.
Син коли з’явився: іграшки і костюмчики “на зубок” принесли тільки ті, кого ми покликали і кому накрили стіл. З хрестинами така ж ситуація.
Тут справа навіть не в грошах. Хоча і в них теж. Просто я вважаю таку ситуацію нахабством з боку тієї рідні.
Мама радить не псувати відносини з ріднею – вони з сестрою дуже близькі. Каже, я сама подарую, скажу, що від вас. А мене такий варіант теж не влаштовує.
Ось як бути?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
