Іноді мій Сергій може поїхати на день-два з міста. Це нормально, і я давно вже до цього звикла. Не скажу точно, але, на мою думку, він лагодить якісь там комунікації, життєво важливі для його фірми.
Робота в цілому у чоловіка нормальна, і я завжди ставилася до цих його міні-відряджень із великим позитивом: ми на якийсь час відпочиваємо один від одного. Ще він часто привозив мені подарунки, коли повертався з подорожі.
Щоб якось підбадьорити одне одного, ми іноді пишемо взаємні любовні послання. Нічого особливого, так, звичайні короткі «меседжі» двох людей у шлюбі. Можна сказати, сучасні любовні записки. Не пам’ятаю, як ми до цього прийшли, але напевно це романтика.
Зазвичай цю гру починаю я, а Сергій продовжує. Але цього разу все було інакше. Він сам написав мені першим, і його повідомлення було дуже дивним та підозрілим.
«Котику, дай мені годину часу, я дороблю справи і влаштую тобі незабутні вихідні». У мене в телефоні виринула ця фраза, але потім вона одразу зникла. Очевидно, чоловік її видалив, коли зрозумів, що відправив не тому абоненту. Але висновки я, ясна річ, зробила.
Тобто виходить, що він не лише працював на виїздах. Але ще й із «кицями» балувався? Перші кілька хвилин у мене був ступор такої сили, що я навіть дихати не могла. Просто з очей лилися сльози, але без звуку та якихось схлипів. А я ніяк не могла зупинитись і огговтатися. Хотіла подзвонити Сергію, але рука, наче сама по собі, смикалася від телефону.
Якоїсь миті я просто заснула. Думаю, так організм спробував уберегти мене. Прокинувшись, я зрозуміла, що просто так це не залишу. Хотілося щось зруйнувати, зіпсувати, стерти. І першою на очі потрапила шафа з речами. Недовго думаючи, я залізла в неї і нарізала ножицями речі чоловіка. Усі, до яких встигла дотягнутися.
Потім під роздачу потрапили фігурки на столі. Сергій завжди любив грати в ігри на комп’ютері і, як кожна дитина, яка ще не виросла, колекціонував щось таке дрібне. Дорогі, запаковані в оригінальні коробки фігурки якнайкраще підходили для помсти.
Коли я з ними закінчила, подзвонив сам Сергій і сказав, що буде раніше, ніж планував. І в голосі його не було жодного грама фальші. Актор. Я перейшла в режим очікування, помста – страва, яку треба подавати холодною.
Коли чоловік прийшов додому, цього дня я його чекала зі святковою вечерею – 15 річниця весілля у нас!
Чоловік вручив мені квіти і пакет з якимись смаколиками і пішов до вітальні. Саме там зберігалися його пластикові «скарби», які тепер валялися тут, то там. Побачивши їх, він застиг, потім глянув на мене, знову на свої зламані іграшки, його обличчя перекосилося, і він почав кричати. А що робити – любиш кататися, люби і саночки возити.
Я одразу ж розкрила перед ним усі карти. «Киця», «незабутні вихідні». Я все знаю. Але чоловік лише марно намагався зібрати шматки своєї колекції, сподіваючись, що ще не все втрачено. Він помилявся. Це я знала точно. Потім, коли вже Сергій заспокоївся, ми сіли за стіл і почалася, нарешті, доросла розмова двох одружених людей.
Спершу чоловік не розумів або вдавав, що не розуміє, про які любовні записки я говорю. Але потім він на секунду замислився і поліз у внутрішню кишеню по телефон. Там, в одній із соцмереж він знайшов свій список контактів, в якому був користувач рівно з такою ж назвою. Я подивилася на фотографію “киці” і отетеріла. Все було гірше, ніж я думала.
На фотографії красувався товстий, лисіючий мужик. З якоюсь пляшкою в руці, а на фоні за ним була сільська халупа. За словами мого чоловіка, вони з цим чоловіком ніколи в житті не бачилися, але часто грали разом у комп’ютерні ігри.
Потім Сергій показав мені листування між ним та товстуном. А потім спільне листування їхньої команди: там усі чоловіки за тридцять, які перебувають у групі з ігрових інтересів.
Дорогі мої дівчата та жінки! Вас колись ваші чоловіки називали наймилішими та найніжнішими словами, які ви тільки могли собі уявити? Мабуть, тільки на початку стосунків, правда? Те, що я прочитала у чоловіка в телефоні, а потім і в ноутбуці мене дуже здивувало.
Дорослі лоби, здорові чоловіки писали один одному стільки ніжних слів, що просто не віриться. А ще там була купа картинок з кошенятами, сердечками, освідченнями у коханні.
Я ніколи такого не бачила і навіть повірити в це не могла. Так, я знала, що Сергій захоплюється онлайн іграми з друзями. Але я ніколи й подумати не могла, що тон їхнього спілкування настільки близький. Це була приголомшлива новина.
Виходить, що чоловік у своєму повідомленні написав тому товстуну, що він хоче пограти з ним по Мережі. Потім побачив, що написав не туди і машинально вилучив повідомлення. А далі ви знаєте.
Після цього розмова вже пішла в іншому руслі. Про те, чому я не подзвонила йому, щоб дізнатися всі деталі остаточно. Навіщо зламала його дорогу колекцію, адже він так довго її збирав. І так далі. Я, звісно, якийсь час захищалася, як могла. Але потім під лавиною питань та аргументів від Сергія мої відповіді стали звучати неправдоподібно навіть для мене.
Довелося вибачитися та пообіцяти надалі обговорювати важливі питання, а не робити істерику на рівному місці. Я погоджувалась і намагалася змінити якось тему розмови. Але уникнути конфлікту вдруге не вийшло – Сергій таки поліз у шафу за речами і побачив, на що вони перетворилися. Але, дякувати Богу, одяг його цікавив набагато менше, ніж його дитячі іграшки.
Наразі все добре, ми живемо, як і жили раніше. Але деякі висновки я для себе зробила. По-перше, не потрібно піддаватися миттєвим емоціям, а реагувати на будь-яку новину адекватно.
А по-друге, у чоловіків також можуть бути свої секрети. Як, наприклад, у Сергія мого. Хоча він каже, що в цьому немає нічого дивного, і зараз усі чоловіки його віку так спілкуються. Бажаєте дізнатися про свого чоловіка щось нове? Прочитайте його листування з друзями! Ось що я вам точно гарантую!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною