fbpx

Інше б діло, якби я не попередила про свій візит. А я ще тиждень тому зателефонувала, і спитала дозволу. Софія навіть не задумалася. – Звісно, Віра Павлівна, приїжджайте в будь-який час, наш дім завжди для вас відкритий. – Ага, відкритий. Та в такому запущеному стані я б і собаку не пустила. Я три години кухню тільки відмивала. І як тільки син з невісткою там живуть. Мені в голові не вкладається

Інше б діло, якби я не попередила про свій візит. А я ще тиждень тому зателефонувала, і спитала дозволу. Софія навіть не задумалася. – Звісно, Віра Павлівна, приїжджайте в будь-який час, наш дім завжди для вас відкритий. – Ага, відкритий. Та в такому запущеному стані я б і собаку не пустила. Я три години кухню тільки відмивала. І як тільки син з невісткою там живуть. Мені в голові не вкладається.

– Звичайно, я не сподівалася побачити вдома у невістки ідеальну чистоту, – каже Віра Петрівна. – Вона не з тих жінок. Але картина, яку я побачила, перевершила всі занепокоєння. Гори мотлоху всюди, все валяється, брудний посуд заполонив всю кухню, пакети зі сміттям, чисте впереміш із брудним. Я все можу зрозуміти. Буває, що підлога брудна, але викинути сміття можна? Що ж за господиня? Адже весь час дома і на роботу ходити їй не треба.

Невістка Віри Петрівни, Софія, працює віддалено. Вона перекладає та пише тексти на замовлення. Їй доводиться багато працювати. Софія не відмовиться від замовлення, хоча вже над чимось працює. Вона постійно зайнята.

– Фріланс – робота специфічна: відмовишся раз, а вдруге можуть уже й не запропонувати, знайдуть собі когось іншого. – розповідає Софія. – Кожного замовника треба цінувати. Погано, що доба – це не більше як двадцять чотири години. Нічого, постараюся все встигнути.

За сином Віри Петрівни Софія одружена вже вісім років. Дітей у них поки немає: виплачують іпотеку. Обидвоє працюють. Руслан пропадає в офісі, а вона – вдома. Намагаються якнайшвидше виплатити, їм залишилося зовсім небагато. За два роки вони стануть повноцінними власниками квартири. Тоді й про дітей можна думати.

Останній місяць у Софії дуже багато роботи. Доводиться працювати навіть ночами. Збіглося відразу два відповідальні проєкти. Софія і без того не любителька всяких прибирань, а зараз зовсім нічого вдома не робить.

– Як так можна? – обурюється Віра Петрівна. – Наскільки б не була зайнята, але вона встигає поїсти, випити чаю, одягтися. Не так багато часу потрібно, щоб посуд помити. Сміття винести – дві хвилини. А якщо все одразу на місця складати, то порядок у всьому буде. Застелила ліжко – вже у кімнаті гарно. Посуд після їжі в посудомийку відправити, а кружку сполоснути і на поличку поставити. Як можна в такому бардаку жити? Адже коли чисто, і працюється краще!

Віра Петрівна обурена, що невістка не відчуває сорому за те, що розвела вдома бардак і не соромиться.

– Я ж попередила, що загляну, – каже Віра Петрівна. – У неї був тиждень. Вона сама мене запросила до себе. А я хотіла потрапити на процедури до лікарні, яка біля них розташована, і обіцяла зайти ненадовго. Хотіла відпочити, полежати, випити чаю в них. Перепитала кілька разів, чи їм зручно, чи не заваджу. Софія без роздумів відповіла, що можна приїхати.

– Вона могла й забути. Запрацювалася і не встигла прибрати?

– Не могла вона забути. Я їм увечері напередодні телефонувала. Просто невістка і не збиралася займатися прибиранням.

Софія і справді не збиралася займатися прибиранням перед візитом свекрухи. Впустила свекруху в квартиру, вибачилася, що не прибрано, бо надто багато замовлень зараз навалилося. Увімкнула чайник, звільнила стіл від брудного посуду, знайшла чисту чашку, запропонувала сісти і почуватися як удома.

Потім ще раз вибачилася, що змушена знову піти і сісти за роботу.

– А я в молоді роки, – згадує Віра Петрівна, – не була аматоркою прибирань. Адже раніше роботи в будинку було більше. Одне прання забирало багато часу та сил. Не було й засобів миючих сучасних, все робили із господарським милом. Однак, коли до мене в гості збиралася свекруха, я ретельно готувалася. Мені було б дуже соромно, якби вона побачила таку гору посуду та розкидані шкарпетки.

Віра Петрівна підійшла до посуду і взялася до роботи. Через три з половиною години вона закінчила прибирання на кухні, попрощалася з Софією і вирушила додому. Зайнята невістка кивнула на прощання та не звернула увагу на зміни у квартирі.

Ви теж вважаєте, що жінці, яка весь день перебуває вдома, має бути соромно за неприбрану квартиру?

Чи все ж безлад не потрібно сприймати як щось надзвичайне, оскільки невістці доводиться працювати?

До речі, чоловік Софії не захотів прибрати, хоч знав, що до них прийде мама. Адже про свого сина вона нічого поганого не сказала.

Він додому повертається пізно, а дружина цілий день там, от хай і прибирає?

Яка ваша думка з цього приводу?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page