fbpx

Інші чоловіки є винуватцями тому, що я зраджую свого коханого найкращого чоловіка. У мене до нього жодної претензії нема. Він вірний, турботливий, пристойно заробляє і чудовий батько нашим двом діткам. Але де гарантія, що так буде завжди? Куму покинув чоловік з двома дітьми і пішов до молодшої. Мамину подругу чоловік залишив, коли їм по 60 було, і пішов до 45-річної. І це на кожному кроці

Я знаю, що мене тут зараз всі осудять, але все ж таки поділюся своєю історією і хочу почути думку інших жінок.

Мені 38 років, маю родину: двоє дітей і чудовий чоловік. Живемо у своїй двокімнатній квартирі, у нас з чоловіком по машині, обоє працюємо.

Не шикуємо, але грошей на необхідне і якийсь відпочинок вистачає. У дітей також все ж. Між нами з чоловіком – повага і кохання.

Але я не вірна своєму чоловікові. Я поясню, чому, можливо, зустріну розуміння, можливо – осуд. Але мені будь-які думки цікаві.

Отже, уперше це сталося три роки тому після 10 років спільного життя.

Я тоді змінила роботу і нова посада в новій компанії зобов’язала мене спілкуватися з багатьма людьми, часто розумними і цікавими, зокрема і чоловіками, а також час від часу бувати у відрядженнях в різних містах України.

Якось під час одного такого робочого тижневого відрядження я зустріла чоловіка, він був гарний, веселий, харизматичний.

Між нами виник спочатку флірт, який стрімко переріс у пристрасть.

Заичайно, я вагалася, адже у мене в сімейному житті все добре, чоловіка люблю і він мене теж. Але все таки я дозволила собі гріх. Чому?

Давайте чесно. Скільки цвіте жінка? До 45 років чи менше? А скільки чоловік? Навіть на літніх чоловіків клюють і ведуться молодші на багато дівчата.

Озирніться навколо, як це зробила я в ті кілька днів сумнівів: зраджувати чи ні? Що я побачила?

А ось що. Куму мого віку покинув чоловік з двома дітьми і пішов до молодшої. Мамину подругу чоловік залишив, коли їм по 60 було, і пішов до 45-річної жінки. І це на кожному кроці.

Покинуті вже старіючі жінки лишаються на самоті, а їхні ще недавно другі половинки, яким вони прали, готували, гладили, ростили з ними дітей, збирали гроші на квартири і так далі, їхні ще вчора рідні душі і опори йдуть, не озираючись, продовжувати свою молодість і жити далі з молодшими і доглянутими дівицями.

Така правда життя, так буває надто часто, чи буде сперечатися?

От я й вирішила, що поки я ще цікава і гарна чоловікам – треба любити себе і дозволяти собі брати від життя найкраще, треба дозволяти себе любити не тільки законному чоловіку, а й іншим.

Тобто це інші чоловіки є винуватцями тому, що я зраджую свого коханого найкращого чоловіка. У мене до нього жодної претензії нема. Він вірний, турботливий, пристойно заробляє і чудовий батько нашим двом діткам. Але де гарантія, що так буде завжди?

Я ж хочу бути щасливою, бажаною і коханою тут, зараз, якомога більше.

Зараз я маю одного чоловіка в своєму місті, з яким ми зустрічаємося не часто і дуже обережно, а ще двох – в інших містах, де буваю у відрядженнях. Іноді вони до мене приїздять, якщо скучають.

Ми гарно і приємно проводимо час, даруючи одне одному радість.

Звичайно, вони одне про одного не знають, але всі вони роблять мене щасливою, а я їх, бо віддаю їм частину себе, своєї душі. А у відповідь отримую задоволення, заряд позитивних емоцій, енергії. І все це мене окрилює, додає сил.

Треба сказати, моя родина від такого мого життя тільки у виграші, адже я життєрадісна, сповнена сил, оптимізму навіть в такий непростий час, як зараз.

Всім бажаю гармонії і любові до себе. Життя одне, живіть його так, щоб було добре насамперед вам самим.

Автор – Олена Полтавська

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page