Іра вийшла заміж за успішного чоловіка, він купив квартиру, машину молодій дружині, а коли вона народила йому сина, то все переписав на неї – це зробивши подарунком за дитину.
Так вони й жили: курорти найкращі, Ірина по салонах краси бігала, дитину виховувала та будинок доглядала. А потім разом усе скінчилося — у чоловіка почалися проблеми з бізнесом, прибуток різко знизився і він попросив дружину не шикувати, а якийсь час зменшити витрати.
На що Іра пирхнула і подумавши, вирішила, що такий чоловік їй не потрібен. Швиденько закрутила роман з одним із успішних партнерів чоловіка, розвела його з дружиною і сама розійшлася з чоловіком та й у новий шлюб подалася.
Колишній чоловік повздихав, але відпустив, правда синові залишив і квартирку, машинку та й будиночок біля озера теж не відібрав. Сказав, що нехай усе синові буде, як виросте.
А Іра у новому шлюбі народила доньку та на сина перестала звертати увагу. Зовсім. Їй було все одно, чим він зайнятий, куди пішов, як вчиться. За будь-якої нагоди вона спихала його бабусям або сестрі. Щорічну відпустку вона проводила з чоловіком та їхньою спільною донькою, а сина віддавала рідним або колишньому чоловікові на цей час.
Хлопчик ріс, розуміючи, що матері не потрібен і потихеньку все частіше став залишатися у рідної тітки сам. Та була не проти — своїх двоє та племінник зайвим не буде. Вона з чоловіком відправляла його разом зі своїми дітьми до літніх таборів, їздили відпочивати на море, причому за свої гроші.
Жінці на думку не спадало просити на утримання хлопця у матері або його рідного батька — фінанси дозволяли. Але їй не подобалося, що мати зовсім не цікавиться дитиною.
В один із днів, коли Іра приїхала до сестри у якихось справах та запитала: ,,Ти вважаєш нормальною таку свою поведінку стосовно сина?
Ви знову відпочивати їдете, а він зі мною чи з мамою нашою буде. Чому ви його не берете із собою? Це ж твій син!”’
На що Іра посміхнулася і відповіла: вона їздить відпочивати зі своєю родиною, а ось хлопчик цей їй не потрібен. Та й не відчуває вона нічого.
Вона віддала б його рідному батькові, але боїться, що тоді той відбере і квартирку, і машинку і будиночок біля озера — адже за документами вони переходять у власність сина на досягнення їм 18 років.
Вона і так думає зараз, як йому все це не віддавати, з адвокатами радиться. Тому не треба їй тиснути на совість і розповідати, як поводитися з сином.
Сестра Ірини багато від неї очікувала, але такого, звісно, немає. Увечері вона довго розмовляла з чоловіком, потім зателефонувала своїм батькам, а вранці набрала номер колишнього зятя, батька племінника.
Вона все йому розповіла про колишню дружину та дитину, що хлопчику потрібні батьки чи бодай один. А мати мало того, що їм не цікавиться, то ще й планує позбавити його того, що залишив рідний батько.
Чоловік уважно вислухав, промовчав у трубку і сказав: «Я розберуся». Через місяць Іра приїхала розлючена до сестри і з порога влаштувала скандал. Колишній чоловік уже давно знову піднявся на ноги і його бізнес розширився, і приносив ще більший дохід.
У нього вистачило грошей на адвокатів, які в найкоротший термін повернули не лише нерухомість, залишену колишній дружині для сина, а й саму дитину забрати собі.
Сестра Ірини чудово про це знала – її викликали свідком до суду, де вона говорила, що племінник більшу частину часу перебуває в їхній сім’ї і що мати не дбає про нього практично ніяк.
Та й сама дитина у свої 12 років виявила бажання жити з рідним батьком, а не з матір’ю і дитину віддали батькові. Ірина ж кричала, що її нова сім’я теж руйнується, що чоловікові не подобається, такий поворот подій, і він ніяк не очікував що його дружина така.
І тепер у сім’ї постійні розмови про розлучення. Сестра вислухала Ірину, і сказала, що сама винна в такому повороті справ і попросила більше не докучати їй.
Ірина розлучилася і з другим чоловіком, дитину на суді одразу попросила присудити йому, мотивуючи тим, що вона не готова виховувати доньку.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
