fbpx
життєві історії
Ірина не знаходила собі місця: сестра не відповідала на дзвінки і не реагувала на повідомлення. Зібравшись з духом, вона поїхала до Наталі додому. Там вона застала сестру в компанії змарнілого і постарілого Валери. – Забирайся! Через тебе я втратила 7 років свого щастя! Ти хоч розумієш, що тоді накоїла? Як лише в голову могла прийти така ідея?

Ірина йшла по тротуару, не звертаючи уваги на миготящі автомобілі. Вона пропускала повз вуха пропозиції “підвезти таку милу дівчину”.

Так, вчинок Ірини був негарним. Злим, безчесним і, сказати по правді, підлим. Але ж це було зроблено на благо! Хіба мета не виправдовує засоби? Тоді, сім років тому, Ірина була впевнена, що її сестра вчинила б точнісінько як вона.

– Ти хоч розумієш, що тоді накоїла? Це був мій вибір! Мій! Моє життя? – говорила Ірині її сестра Наталя, дізнавшись всю правду.

Весіллю Наталки та Валерія Ірина була не рада. – Що вона в ньому знайшла. Безробітний вічний студент, що стрибає з одного навчального закладу в інший у пошуках себе.

На думку Ірини, до 30 років вже можна було визначитися з професією.

Валерій був відлюдьком, а якщо і спілкувався з кимось, то без лайки не міг. А в придачу ще й без власного кута. – Ось тобі й жених.

Подружнє життя сестри нагадувало Ірині життя їх баби з дідом: Наталя вечорами бігала по всьому району в пошуках чоловіка, який до цього часу був, самі розумієте в якому стані. Сусіди Наталі сперечалися між собою: Знайде сьогодні чи ні? Як скоро? Сам Валера дійде до будинку чи таки на плечах дружина принесе? І де, в черговий раз, чоловік полегшить малу нужду – в під’їзді чи біля нього, на радість цікавим сусідам?

Наталя працювала на 2 роботах, щоб платити чоловікові за черговий вуз, який Валера все одно кидав. Наталя розгрібала завали з пляшок на їх орендованій квартирі. А коли не стало мами сестер, Валерій пропав на місяць, прогулюючи гроші, що дісталися Наталці після розділу квартири.

– Ну тепер-то точно розлучення! – раділа в душі Ірина, допомагаючи сестрі обдзвонювати лікарні та місця останнього спочинку громадян.

– Головне що живий. Гроші – справа наживна! – щиро раділа поверненню чоловіка Наталя.

Знаючи сестру, як облуплену. Ірина була впевнена: Наталя пробачить чоловікові все, крім зради. Ірина купила нову сім-карту і комплект ажурної краси. Дочекавшись поки Наталя піде на роботу, Ірина прикупила пляшечку лікеру, так обожнюваного Валерієм, і відправилася до сестри в гості.

Коли чоловік ліг відпочити після важкого дня, Ірина розкидала по квартирі ажурну красу і написала пару повідомлень з номера Валерія на куплену сім-карту, не забувши відповісти на смски. Уже ввечері Ірина заспокоювала свою сестру.

– Час – найкращі ліки. Потерпи люба!

І Наталя переконалася в цьому на власному прикладі – півтора року першого шлюбу були забуті, як поганий сон. Переїхавши до сестри, дівчина кинула одну з робіт – відпала необхідність спонсорувати гулянки чоловіка. Наталя зайнялася собою, записалася в бібліотеку і на арабські танці. Вона багато гуляла з купленим мопсом. Наталя завжди мріяла про собаку, але колишній чоловік не дозволяв.

На черговому вигулі вихованця, Наталя познайомилася з Андрієм. Весілля зіграли через 2 роки знайомства. Ще через рік Наталя стала матір’ю. Ірина душі не чула в племінниці. І не могла натішитися щастям сестри.

Всім відомо, що все таємне рано чи пізно стає явним. І, як це зазвичай буває, в самий невідповідний момент.

Наталя знайшла документи на ту саму сім-карту. Номер, на який її коханий чоловік писав повідомлення, навіки засів в пам’яті дівчини.

– Рідненька, куди ти лізеш? Там документи! Це не можна! – Ірина кинулася до цікавої племінниці, яка поставила табурет перед шафою.

Поки дівчина бігла до шафи, стопка документів впала на підлогу, не втримавшись в маленькій ручці.

– Я все зберу! – Наталя почала збирати папери, папірець до папірця.

Ірина відразу зрозуміла, що потрапило в руки до сестри – Наталя моментально побіліла і стала сама на себе не схожа:

– Що це? Це ти, так? Твоїх рук справа?

Ірина сказала правду. Вона розраховувала, що новий шлюб і дитина виявляться для Наталі важливіше, ніж колишній чоловік-дармоїд. Ірина помилилася. Дізнавшись про те, що Валера не винен в подружній невірності, Наталя кинулася геть з квартири сестри, забувши про дочку.

Дитину забрав Андрій. Наталя не прийшла додому ночувати. А на наступний день він і зовсім подзвонив Ірині і повідомив, що дружина його вигнала з їх загальної квартири. Загальною квартира вважалася формально. Вона була куплена на дошлюбні кошти Андрія.

Ірина не знаходила собі місця: сестра не відповідала на дзвінки і не реагувала на повідомлення. Зібравшись з духом, вона поїхала до Наталі додому. Там вона застала сестру в компанії змарнілого і постарілого Валери.

– Забирайся! Через тебе я втратила 7 років свого щастя! Ти хоч розумієш, що тоді накоїла? Це був мій вибір! Мій! Моє життя! Забирайся! – кричала Наталка. – Ти більше ніколи не побачиш мою дочку! Ти більше ніколи не зайдеш в цей будинок! Ти мені – ніхто! Зрозуміла?

Ірина вибігла з квартири сестри. Проміняти сім’ю на цього? Сестру, чоловіка, дочку на ЦЬОГО? Ірина йшла додому по узбіччю, не розбираючи дороги.

Присівши на пеньок, Ірина раптом зрозуміла – племінницю треба рятувати. Дівчина витерла сльози, встала і зателефонувала Андрію.

При розлученні Наталя залишилася без житла, їй і її співмешканцю Андрій дав рівно годину, щоб ті виїхали. Андрій, спочатку планував залишити квартиру дружині, передумав після розповіді Ірини. А дізнавшись від сусідів, що Наталя вийшла на роботу, щоб забезпечувати Валеру, і залишила з тим, хто заглядає в чарку маленьку дочку, Андрій пішов до суду.

Органи опіки прийшли, коли Наталя була на роботі. Дворічна дівчинка грала порожніми пляшками під лайку бродячого чоловіка.

Зараз Андрій живе в своїй квартирі, виховує дочку і собаку колишньої дружини. Ірина, відчуваючи свою провину за те, що трапилося, відвідує племінницю кожен день. Андрій неодноразово кликав сестру колишньої дружини на побачення, але безрезультатно.

Наталя і Валерій знову одружилися. І ніби не було цих 7 років розлуки. У пари майже все, як в минулі часи: Наталя, не обтяжена турботами про дитину, працює вже на трьох роботах – щоб забезпечити коханого чоловіка.

Дивовижна людина Наталя: про свою дитину забула, а матусею 37-річного чоловіка стала із задоволенням.

Ось така історія. Дивна, але, на жаль, правдива.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook