fbpx

Ірина всі ці роки посилено допомагає чоловікові. Вона і за секретаря на телефоні, і за бухгалтера, і за касира, і за юриста, за рекламщика – в загальному, одна у всіх особах. Працює на знос, ну і звичайно, зарплату не питає – яка там зарплата в родинній справі. Плюс до того на Ірі будинок, побут, а також народився син

Чоловік Ірини – бізнесмен. Приватний підприємець. Ось уже сьомий рік він наполегливо піднімає маленький бізнес, але обіцяє бути вельми прибутковим.

Однак чи то він робить щось не так, то чи йому просто не щастить по життю. Начебто чоловік і намагається, калатає як риба об лід, і працює день і ніч, не гребує нічим, сам і за товаром їздить, і доставкою займається, і навантаженням-розвантаженням, додому приповзає затемна, а прибутків все ніяк немає.

Раніше було взагалі погано, це в останні кілька років краще – на доходи від «підприємництва» стало можна абияк купувати їжу на сім’ю з трьох осіб і оплачувати комуналку.

– От бачиш! – щиро радіє чоловік, перераховуючи гроші. – Ростемо! Ще трохи треба потерпіти, натиснути і тоді заживемо!

Цей бізнес – його дітище, і чоловік в нього вірить. Ну не всім же відразу ставати олігархами. Для того, щоб розбагатіти, треба грунтовно попрацювати.

Ірина всі ці роки посилено допомагає чоловікові. Вона і за секретаря на телефоні, і за бухгалтера, і за касира, і за юриста, за рекламщика – в загальному, одна у всіх особах. Працює на знос, ну і звичайно, зарплату не питає – яка там зарплата в родинній справі. Плюс до того на Ірі будинок, побут, а також народився син

Все б нічого, але останнім часом Ірина відчуває, що втомилася.

Дитина в саду цілий день – перший приходить, останній йде, будинок закинутий, на вечерю сосиски, відпустки не було багато років і в цьому році, здається, теж не буде – кожна копійка йде в справу. Дитину, звичайно, шкода найбільше. Зростає як трава. Що потім зі свого дитинства згадає – незрозуміло.

Але чоловік сповнений оптимізму і рішучості продовжувати працювати. Думка про те, що інакше доведеться горбатитися на дядька, призводить його в обурення. Він упевнений сам і Ірину переконує в тому, що залишилося потерпіти зовсім трохи, буквально ще ривок і бізнес, як корабель, нарешті попливе сам, а їм залишиться тільки сидіти на березі і отримувати прибуток.

І все б так і тривало, але одна стара подруга, дивлячись на все це, запропонувала Ірині роботу.

Сама вона йде, місце звільняється, її попросили підшукати надійну людину і вона згадала про Іру – сумлінну, акуратну, працелюбну, до того ж набили руку в «бізнесі». Те, що Іра впорається – сумнівів немає.

Робота в офісі, до 17.30, недалеко від будинку, а значить, тепер вечора можна буде проводити з дитиною, забирати з садка раніше, мати вихідні, а головне – зарплату, особисто зароблені гроші, які можна порівняти з теперішнім «доходом» від чоловікова підприємництва.

Загалом, кругом одні плюси, мінус один: чоловік серйозно ображений.

Без Іри його «бізнес» вилетить в трубу через пару місяців: де ж ще знайти таку дуру, яка буде працювати одна за всіх та ще зарплати не питати. По-хорошому, звичайно, кидати треба цю справу, влаштовуватися вдвох кудись – жили б, у вус не дули. Іру вже беруть на роботу з руками і ногами, і чоловік при бажанні що-небудь знайшов би обов’язково. Але куди там.

Чоловік не розмовляє вже кілька днів, як тільки виникла ця тема, назвав дружину «зрадником».

Іра відчуває, що, якщо вирішиться на догляд з «бізнесу», справа може дійти до відходу з родини.

Власне, чоловік –  непоганий, вірний, працьовитий, для сім’ї намагається, для дитини в кінці кінців, не для себе. Такого ще пошукати. Ну пунктик у людини, так адже нешкідливий зовсім…

Може, плюнути на все і допомагати далі?

Бізнес дійсно розвивається, черепашачим кроком, зовсім не пропорційно вкладеним зусиллям, але все ж таки… Прибуття ще півроку, а там може видно буде?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page