Ірина завжди мене запрошувала в гості, коли її Володі не було дома. Та одного дня я таки напросилася, і приїхала коли він був. Ірина жила з “шиком”, всі подруги їй заздрили. Як тільки в них з’явилася дитина, Володя найняв няню. Сама ж подруга ніде не працювала, а лише тринькала його гроші. В мене назрів план, як її провчити, але тепер мене мучить совість. Якщо ти читаєш ці рядки – пробач!
***
Друзі не ті, хто допомагають в біді, а ті хто не заздрять твоєму щастю.
Ірина є моєю подругою ще зі студентських років. Ми навчалися разом в інституті в Тернополі. Я проживала в гуртожитку, а вона у свого заможного хлопця. Володя винаймав для неї квартиру, Ірина мені розповіла, що він перед вступом заплатив за неї 2 тисячі доларів, щоб вона вступила в інститут. Хоча Іринині батьки теж не були з бідних людей, однак привикли, що в більшості випадків за їх доньку відповідає зять.
На третьому курсі Ірина вийшла за Володимира заміж. Я була запрошена на весілля, але про всі розкоші, які там були, розповідати не буду, бо шпальти не вистачить. Жили молодята в розкошах, а як народилася дитина, то одразу няню винайняли, щоб та допомагала молодій матусі.
Ірина ж стала справжньою пані, навіть за покупками не ходила, все робили інші люди. Ірина носила з собою великі суми грошей, чоловік не рахував, скільки їй дає. Можливо, думав, що вона буде відкладати. Але Ірина витрачала все на одяг і розваги.
Також вона часто нас кликала до себе в гості: чоловік на роботі, дитина з нянею — можна і з друзями відпочити. Гулянки в неї дома відбувалися її коштом.
Я дуже хотіла потрапити до Ірини, коли чоловік буде присутній вдома. Я на вихідні напросила до неї, хоча Володя не був в захваті від такої ідеї. Сівши за стіл, подруга лише розповідала про те, як вони нещодавно відпочивали в Греції. Я вирішила “підлити” Ірині й “поморгати” її чоловіку.
Він порядний чоловік, але перед моїми чарами встояти не зміг.
Я не кохала його, але хотіла таким чином їй показати цінність того, що вона має. Їй заздрили усі подруги: Володя багатий, вдома все зробить, з дитиною посидить, а вона — лише з друзями в караоке розважається.
На ранок після цієї ночі я ще й розгулювала по квартирі в його сорочці. “Одягнися”, — сказала мені Ірина, на що я лише єхидно посміхнулася.
Володя розлучився з Іриною, і вона зараз проживає з сином у квартирі свого нового партнера разом з його батьками-пенсіонерами.
Так в одну мить вона все стратила. Треба було більше цінувати свого чоловіка. Ми ж усі відвернулися від неї, адже вона залишилася без нічого.
…Ірина, якщо ти колись прочитаєш мій лист, то вибач мені. Я не хотіла для тебе зла, просто намагалася провчити. Совість тепер мені не дає спокою усе життя. Моя донька зараз вже підліткового віку, я ж молю Бога, щоб вона не мала таку подругу, як я.
Ви вірите в жіночу дружбу?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
