fbpx
життєві історії
– Ірино, а давай тебе заміж видамо! А що? Тобі лише п’ятдесятка. Чого одній в домі кукувати. Років так на п’ять-десять старший, а як пощастить, то й молодшого приведемо. Що скажеш? – Ірина над відповіддю довго не думала. – Ні, і все. Не обговорюється. – А потім десь з пів години приводила свої аргументи, що чоловік в домі, це не так вже й добре. Вона коли розлучилась, тільки жити нормально почала

– Ірино, а давай тебе заміж видамо! А що? Тобі лише п’ятдесятка. Чого одній в домі кукувати. Років так на п’ять-десять старший, а як пощастить, то й молодшого приведемо. Що скажеш? – Ірина над відповіддю довго не думала. – Ні, і все. Не обговорюється. – А потім десь з пів години приводила свої аргументи, що чоловік в домі, це не так вже й добре. Вона коли розлучилась, тільки жити нормально почала.

***

Ірина, 51 рік. Живе одна вже кілька років. Дорослий син живе своєю сім’єю, маму періодично відвідує.

І ось обговорювали якось ми чоловіків на роботі, і надійшла пропозиція:

– Ірино, а давай тебе заміж видамо! Є на прикметі мужик один самотній, непоганий.

– Та не дай бог! Навіщо мені цей заміж потрібен?

Ну тут як водиться, почали їй охати:

– Ну як так то чого? Самотньо ж однієї. Буде з ким життя дожити.

– Так я коли тільки жити одна почала – зрозуміла, що таке життя. Сина довчила. Сам тепер по життю крутиться. Два рази заміжня була. Перший чоловік – швидко спився і сів віддалені місця, поплескавши попередньо нерви мені і маленькій дитині. Потім вийшов-і продовжував тріпати ще рік, поки не пішов з життя.

Другий-той випивав помірно, але поїсти любил- їжі йшло, як на кабана, відрами практично готувала. А ще чистоти вимагав ідеальної. Прийдеш бувало з роботи- і давай до плите- дві години готування, потім годину прибирання. На сина толком часу не залишалося.

Замучишся і спати. День Сурка. А він на диван. І скандалить ще частенько. А ще порядки свої встановлює – туди не піди, з тим не спілкуйся. А щоб його кудись у вихідні виманити з дивана, що небудь цікаве відвідати-це взагалі неможливо.

Я в якийсь момент просто перестала розуміти сенс всього цього. Навіщо він мені потрібен? Просто щоб був?

Після чергового скандалу вигнала його з квартири.

І так мені добре стало. Ніколи так не було. Я зрозуміла, що значить щастя. Стала відпочивати. Поїхала на море вперше. З’явилися захоплення.

На танець живота записалася. І грошей моїх невеликих на все вистачає.

З жахом думаю про заміжжя. Навіть для зустрічей просто не потрібен. Мені дуже добре одній. Є й подруги, з якими і за життя поспілкуватися і з’їздити куди-небудь. І онуки.

Таке ось думка. І це жінка за 50.

Але я не раз чула таке і від жінок значно молодше.

Що заміжжя погано. Набагато краще одній, мовляв.

Тобто, виходить як, мужик дитину зробив, трохи допоміг поки вона маленька, а далі його присутність в житті жінки тільки напружує?

А якщо фінансово жінка забезпечена, то можна і народжувати без мужика, використавши його?

І чим старше жінка, тим менше потрібний їй мужик?

Мені дуже цікаво, скільки жінок дотримується тієї ж думки?

А у чоловіків так само? Чи потрібна їм дружина в солідному віці?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page