fbpx
життєві історії
Ірину моя мама любила, як свою рідну дочку, ніколи різниці не робила. Ми всього вчилися разом: готувати, прибирати, шити, в’язати. Коли настав час їй виходити заміж, мама не задумуючись купила сукню і все необхідне, бо розуміла, що її мама не має можливості, бо виховує маленьку дитину. – Тату, я тебе на весілля запрошую. Передаси тітці Каті, що ми скромно святкувати будемо, нехай не ображається

Ірину моя мама любила, як свою рідну дочку, ніколи різниці не робила. Ми всього вчилися разом: готувати, прибирати, шити, в’язати. Коли настав час їй виходити заміж, мама не задумуючись купила сукню і все необхідне, бо розуміла, що її мама не має можливості, бо виховує маленьку дитину. – Тату, я тебе на весілля запрошую. Передаси тітці Каті, що ми скромно святкувати будемо, нехай не ображається.

У мене є старша сестра по батькові. Все дитинство, скільки себе пам’ятаю, Ірина проводила у нас: вечорами після школи приходила, на вихідних залишалася, всі канікули жила. Мама навчила її готувати, шити, в’язати.

Коли Ірині було одинадцять років, в неї з’явилась сестричка (по мамі). Щоб вона не заважала, Ірину відправили жити до нас на постійній основі. До себе додому сестра повернулася майже в шістнадцять.

У вісімнадцять років Ірина сама стала матір’ю. Хлопець відразу її кинув, мати і вітчим сказали, що їм не потрібен дома ще один малюк. Ірина знову переїхала до нас. Моя мама допомагала їй: вставала ночами до татового онука, гуляла з ним, підкидала гроші на харчування та одяг.

Сестра не працювала до самого садка. Мама зробила їй і дитині реєстрацію у нас в квартирі. Житло тільки мамине, тато свою квартиру залишив матері сестри. І не офіційно залишив: вони її поділили по суду, татова половина залишилася за ним.

Як ви розумієте, мама непогано вклалася в мою старшу сестру. За що тато їй дуже вдячний: він постійно пропадав на роботі, ми його бачили іноді по вихідним і буквально годину вечорами в будні.

Ірина влаштувалася на роботу, там у неї закрутився роман з колегою. Коли малюкові було чотири роки, Ірина і хлопець з’їхалися. Ще через рік справа дійшла до весілля. Мама купила Ірині весільну сукню, допомогла все організувати. Сестра і її наречений купили квитки на відпочинок, літак був через два дні після весілля.

Дитину брати з собою вони не стали, попросили мою маму з нею посидіти. Треба було забирати Данилка з садка, садок поруч з нашим будинком, за місцем прописки. Мама погодилася посидіти з онуком, саме онуком вона вважала дитину своєї другої дочки – Ірини.

Напередодні весілля сестра подзвонила татові. Вона сказала йому, що він запрошений один, без мене і мами. Тато розсердився, відмовився йти один, дорікнув дочці в безсовісний поведінці. Він їй так і відповів: подзвони Каті (моїй мамі) сама, і скажи, що ти її не запрошуєш!

Ірина не зважилася зателефонувати. Вона відправила повідомлення, що маму і мене там не чекають – на весіллі будуть тільки свої. Мені було все рівно, а мама проридала всю ніч. Ми з татом її заспокоювали, підтримували.

Тато сказав, що нікуди не піде. Але мама його відрадила. Тато, злий на старшу дочку через її витівки, взяв з конверта тільки п’ять тисяч (планували подарувати двадцять). Він вручив гроші Ірині відразу після реєстрації шлюбу і поїхав додому до мами.

Те, що мама не була запрошена на весілля, не завадило Ірині привезти дитину на час медового місяця, як вони і домовилися раніше. Вона посміхалася, як ні в чому не бувало, розповідала заплаканій мамі чим його годувати…

Якби тата не було вдома, то нічого б не сталося: дитина залишилася б у нас. Але тато був. Він виставив свою дочку, разом з дитячими речами і онуком. Порадив відвезти його до кого-небудь “зі своїх”, і заборонив Ірині підходити до моєї мами. Ірина почала говорити про реєстрацію, що вона і неповнолітній син тут прописані, і вона взагалі може прийти сюди жити, і ніхто їй не завадить.

Тато побажав їй успіху і зачинив двері. А сам зателефонував колишній дружині і поставив ту перед фактом: якщо вона не умовить Ірину виписатися від нас і прописатися до неї, то він продасть свою половину квартири, в якій вони з молодшою ​​дитиною і другим чоловіком живуть. Колишня татова хотіла схитрувати: так, переконаю, тільки ти половину подаруй Ірині.

Тато посміявся: адже не половину, а чверть, адже дочок у нього дві! Вони зійшлися на тому, що при ринковій вартості цілої квартири в два мільйони, вони викуплять татову половину за певну ціну.

Сестра, повернувшись з подорожі, знялася з реєстраційного обліку. Під час її відсутності з малюком сиділа його рідна бабуся. Гроші татові віддали через пів року після Іриного весілля. Вони з мамою взяли іпотеку на квартиру для мене.

Тато оформив все так: чверть квартири була подарована Ірині, чверть – продана його колишній дружині. Відразу після договору дарування Ірина перестала спілкуватися з нами. Татові вона сказала, що у неї більше немає батька.

Ще вона розповіла про те, що ніколи не мала добрих почуттів до моєї мами. А я – взагалі якесь непорозуміння.

Вже рік минув, а мама до сих пір не може зрозуміти, що вона зробила не так: годувала, одягала, дбала, любила, не ділила нас на свою і чужу. Тато вважає винним себе: каже, що треба було бути класичним “недільним татом”, а не тягнути Ірину до нас додому. Мені скоро виповниться двадцять два роки. Саме в цьому віці Ірина з’їхала від нас з чотирирічною дитиною, забувши сказати дякую за все, що було для неї зроблено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook