Італію ми поміняли на Амстердам, але додому поки що не збираємося, хоч купа друзів і знайомих вже повернулися й нас з сестрою закликають брати дітей і додому.
Але куди, під ракети в темряву і холод? Ну вибачте, наражати на таку зиму дітей нема бажання.
Спочатку ми переїхали до Італії, провінційного містечка під Пізою. Так, отримували допомогу, але все ж таки розраховувати насамперед треба було лише на самих себе.
До речі, багато друзів, навіть найкращі, самі собою зникли після нашого переїзду, це зміцнило мене в думці, що ніхто поруч з нами не назавжди і треба сподіватися лише на себе саму. Тут я навчилася робити піцу, щоб заробити своїх самостійних грошей.
А потім моя одна приятелька запросила нас в Нідерланди і ми переїхали до Амстердама, досить великого для любителів міського життя і досить затишного для сільських, як ми.
Зараз я шукаю себе в Амстердамі, але поки про зміни говорити рано, тому що втома й хвилювання від переїзду ще не минули, дуже багато зусиль йде на облаштування на новосу місці.
За три місяці, що ми тут, діти адаптувалися, ми роздивилися місто і зараз з сестрою в пошуках роботи.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.