Іван навіть не зрозумів, що мені було неприємно побачити таку картину. Я стільки часу провела на кухні, готуючи плов за своїм фірмовим рецептом. – Моя мама завжди казала, і каже до тепер, що справжній чоловік повинен їсти м’ясо. Я ж не пташка, щоб рис з тарілки видзьобувати. Рис ти сама з’їси. Вам, жінкам, це тільки на користь. Моя мама завжди так робила. Я м’яско, вона кашку. І всі задоволені, а головне – ситі.
Я в суботу весь ранок простояла біля плити. Приготувала плов за маминим фірмовим рецептом, де обов’язковою повинна бути свинина. Іван в цей час лежав на дивані, і читав то новини, то анекдоти якісь зі смартфона.
Вечір. Субота. Усі нормальні люди відпочивають. Але мій напружений графік не дає розслабитись у вихідні.
Мій нинішній хлопець намагається ставитися з розумінням, хоча в нього не завжди виходить. Він не в захваті від такого графіка, але доводиться поки що терпіти. Йому не так складно зрозуміти, адже сам працює у такому ж ритмі.
Цими вихідними я збиралася відпочити. Вирішили побути у вихідні разом, і Іван приїхав до мене ще ввечері в п’ятницю.
З ранку я почала готувати сніданок. Дуже люблю вівсяну кашу, омлет та сирники. Дістала олію, сир, хліб та налила каву. На обід я приготувала плов. Після сніданку Іван завис у смартфоні та час від часу повідомляв мені звідти якісь новини. Я прибирала на кухні та не все чула.
Іван намагався перекричати шум посуду та води. Думаю, сусіди вирішили, що в нас із самого ранку “перепалка”. Після всіх господарських справ я вирішила відпочити.
А тут зателефонували з роботи. Потрібно було терміново зустрітися зі співробітником та вирішити деякі питання. Домовилися посидіти з ним у кафе біля мого дому. Івану сказала, що мене не буде близько години. Іван не був проти і сказав, що зачекає.
Я почала збиратися, а він відірвався від телевізора і став коментувати мої дії. “А навіщо одягатися в сукню? Ще й духи? Ти точно по робочих питаннях?, – запитав він.
На його думку мені треба було піти у старому спортивному костюмі та капцях. А ще краще з немитою головою та без макіяжу.
Одягнулася, попросила не сумувати і обіцяла скоріше повернутися. Ми швидко обговорили з колегою усі питання, добре попрацювали. Вже за півтори години я була вдома.
Після повернення мені в очі кинулася сушарка з парою чоловічих шкарпеток.
Сам він спав біля увімкненого телевізора. Я пішла вимити руки.
Дуже люблю дороге мило. Знайшла гарну фірму та обрала там кілька ароматів.
І тут я побачила, що трапилося з моїм дорогим милом: на його місці валявся кривий брудний обмилок.
Іван вирішив випрати свої брудні речі моїм дорогим милом. Я була сама не своя від такого нахабства. Адже поруч у шафі повно порошків та гелів для прання.
Настрій зіпсувався. Хотіла одна поїсти плова та заспокоїтися. Але відкривши каструлю, я здивувалася: плов був весь “переритий”. М’яса в ньому вже не було. Залишився лише рис із овочами.
“О, ти вже прийшла? Це добре!” – почувся голос Івана із кімнати. Він прокинувся і прийшов на кухню.
– Що сталося з пловом? – не почала мовчати я.
– Хороший плов, – нахабно відповів Іван, – я спробував, смачний і ситний, навіть задрімав на годинку.
Вирішила, що свинина опинилася на самому дні. Ложкою виклала в каструлю, але жодного шматочка м’яса не знайшла.
Поки мене не було, Іван виправ свої брудні речі моїм дорогим милом, а потім утомився і вирішив перекусити. Але їв не плов, а “виловив” із нього все м’ясо.
Мені Іван сказав, що з дитинства у плові їсть тільки м’ясо. Рис не їсть.
За це мама його не лаяла, а завжди говорила, що справжній чоловік має харчуватися м’ясом. А плов доїдала мати.
Вислухавши це пояснення, я стала їсти свій плов зі свинячою підливою.
Дивна звичка, неприпустима для дорослої людини, яка живе не одна. Навіть у дитячих садках вчать їсти правильно і не вибирати найсмачніше.
Він захотів свинину. Але зовсім не подбав про те, що їстиму я. Іван зіпсував плов, який я так довго готувала.
Тепер у мене була ціла каструля з гарніром. Але навіщо мені так багато?
Потім Іван сказав, що забруднився бо перелив чай зі згущеним молоком.
Це мене не здивувало, оскільки він намагається зробити все одразу: поїсти, переключити канал телевізора та прочитати новини у телефоні.
Мені Іван сказав, що я купую гарне мило: воно чудово піниться і добре пахне.
Запропонувала йому прогулятися парком, щоб не стирчати весь день вдома.
– Так у мене шкарпетки ще не висохли. У чому йти?, – резонно відмовився хлопець.
– Добре. Посидимо вдома. Тоді поставлю курочку запікатися, поки шкарпетки висохнуть.
Надвечір і шкарпетки висохли, і курка була готова. Тепер буде що з рисом їсти.
Вирушили до супермаркету: він захотів купити собі годинник.
Я пішла за новим шматочком мила.
Не стала влаштовувати “бурю” через прання та свинину.
Однак, тепер я буду ставитися до Івана інакше.
Якщо він залишиться в мене вдома один, я робитиму мудро і продумано.
Можна буде залишити дешеве мило. Купити запасні шкарпетки. Приготувати таку страву, щоби не можна було з’їсти м’ясну частину окремо.
А як воно буде на ділі, побачимо…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
