fbpx

Іван в селі був найзавиднішим женихом. Дівчата на танцях тільки й чекали, щоб красень запросив на танець. А той собі ціну знав. Крім краси в нього, ще й батьки всіма шановані. Мама вчителем української мови працювала, тато в колгоспі керівником був. То з одною його бачили, то з іншою, а згодом зустрів він Оксану, та дарма все в них закрутилося, а можливо й сам Іван винен. Хто його тепер знає

Іван в селі був найзавиднішим женихом. Дівчата на танцях тільки й чекали, щоб красень запросив на танець. А той собі ціну знав. Крім краси в нього, ще й батьки всіма шановані. Мама вчителем української мови працювала, тато в колгоспі керівником був. То з одною його бачили, то з іншою, а згодом зустрів він Оксану, та дарма все в них закрутилося, а можливо й сам Іван винен. Хто його тепер знає.

Мамина подруга якось розповідала історію своєї бабусі.

Ще дівчиськом вона тоді була, жили в селі. Ну і як водиться в тому ж селі був хлопець Іван.

Його вважали самим завидним нареченим. Батьки люди шановні. Мати – вчитель, батько – якась шишка в радгоспі. Сам же Іван був високий, міцний і в компанії найяскравіша особистість.

На танцях дівчата завжди чекали його, в надії бути запрошеними на танець. А він все перебирав то з одною погуляє, то з іншою. А дівчата потім плакали, кращі подруги ворогами ставали.

Черговою обраницею Івана стала дівчина на ім’я Оксана. Дівчина мала гарну зовнішність. Прозустрічалися вони пів року, що для Івана довгий термін в цій справі. У селі вже почали говорити: “А чи не одружиться збирається наш Іван”.

Сама ж Оксана теж стала подумувати про заміжжя, велику надію в душі затаїла. Тільки у Івана в голові як і раніше вітер. Як почув, що всі навколо пліткують про весілля, так відразу і зрозумів, що пора розлучитися з Оксаною.

На черговій прогулянці все сказав їй хлопець. Дівчина, ясна річ, сильно засмутилася. Втекла додому, та й проплакала всю ніч. Через кілька днів Іван вже розгулював у пошуках нової любові. Та не довго йому радіти залишалося. Дивне щось стало відбуватися з ним. Вірніше здоров’я погіршувалося.

Перший час хлопець став помічати, що пропадає апетит. Через пару тижнів взагалі їсти перестав. Постійно голова крутилась. Іван став зриватися на батьків, кидався речами. Потім взагалі став по вулицях ходити, і людей лякати.

Краси в колишньому красені вже не було, худий, виснажений, змарнілий. Бабуся маминої подруги розповідала, йде по вулиці і бурчить. Місцеві вже безпосередньо його “хворим” називали і попросили батьків не випускати хлопця з дому.

Що вже він там дома влаштовував не відомо. Хоча мати його говорила, що в основному він спить. Якось зайшла до них додому одна небайдужа бабулька. Давно, говорила вона, за Іваном спостерігає. Та тільки все не наважувалася прийти. Не просто так з хлопцем біда трапилася.

Попросилася бабуся по двору походити, щось пошукати хотіла. І знайшла. На паркані була прив’язана непримітна сіра стрічка. Вона причиною була, через неї Іван так став поводитися. Таке тільки від великої образи можуть зробити. Жінка нічим не могла допомогти Івану. Пів року ще хлопець прожив. Батьки, та й в селі люди здогадувалися, хто міг таке зробити. Та тільки не стали чіпати Оксану. Якби не вона, то рано чи пізно хтось все одно б це зробив за розбите серце…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page