Через рік мені виходити з декрету, а чоловік Микола заговорює про другу дитину.
– Іванко, нам треба народити другу дитинку, аби різниця була невеличка між дітьми! Ну скрутно нам зараз з грошима, але ж ти розумієш, що це тимчасово, потім буде легше! – переконує мене Микола. Чоловік хоче другу дитину, а я рвуся на роботу, тому що втомилася без грошей!
Мовляв, що на роботу виходити, якщо можна відразу піти в новий декрет? Тільки ось я рвуся на роботу і на це є кілька вагомих причин. Найголовніша – я втомилася від безгрошів’я! А ось чоловік проблеми не бачить.
Дочці Соломійці недавно виповнилося два рочки, а я вже, як солдат-строковик, закреслюю дні до виходу на роботу. На жаль, вийти достроково я не могла, тому що на моє місце взяли дівчинку, і начальство попросило мене не зриватися. Там розпочато проект, який вона веде з нуля, а мені потрібно буде вникати. Коротко кажучи, сказали, що раніше офіційного закінчення декрету мене не чекають. А так би я давно залишила чоловіка з дитиною і пішла працювати. Тому пропозицію Миколи на тему другої дитини я сприйняла в штики.
Коли я тільки чекала Соломійку, чоловік заробляв досить мало, основний дохід приносила я. Але після радісної звістки Микола якось зібрався, знайшов ще одну роботу і почав демонструвати, що він цілком справляється з роллю добувача. Я заспокоїлась.
Але, як виявилося, заспокоїлася я рано. Чоловіка з його трудовим ентузіазмом вистачило на кілька місяців, потім він заявив, що втомився і йому потрібен перепочинок. Довелося тугіше затягнути пояси, щоб перечекати, поки Коля відпочине. Я працювала до останнього, намагаючись відкласти побільше грошей. Коли я вийшла в декрет, чоловік знову знайшов підробіток.
Тоді він пропрацював близько півроку, а потім знову втомився. Не зміг відпочити чоловік досі. У нього є одна робота, на якій він працює, коли є замовлення, а якщо їх немає, він лежить перед телевізором або копається в телефоні. Якщо його дуже попросити, він посидить з дитиною, але це треба прям просити.
Грошей в сім’ї весь час не вистачало. Якби не регулярна допомога моїх і Миколиних батьків, взагалі не уявляю, як би ми впоралися. Але мені, наприклад, соромно, що батьки повинні мене, дорослу жінку, годувати. Батьки чоловіка теж допомагали, але я б більше зраділа, якби вони свого синочка спрямували дали в бік нормальної роботи, оскільки мене він не чув.
Звичайно, ми сварилися і часто. Коли в холодильнику вітер гуляє поличками, дитина виросла з усього одягу, а чоловік пузо на дивані почісує, це привід для роздратування, я вважаю. Йому ж було і так нормально, голова ні про що не боліла.
Після чергового конфлікту, коли я вже на повному серйозі збирала речі, чоловік знайшов все-таки якийсь підробіток. Вистачало не на все, але найнеобхідніше купити було можна. Я рахувала дні до кінця декрету, щоб в сім’ї стало вільніше з фінансами.
І ось на фоні всієї цієї історії чоловік почав підбивати клинці на тему другої дитини. Мовляв, дочка є, тепер він дуже хоче синочка Я просто вухам своїм не повірила! Це наскільки ж людина живе в своїй реальності і не орінтується в справді реальній ситуації? Ми сяк-так, з гріхом навпіл, пережили цей декрет, вічно з останньою копійкою в кишені, а іноді і без неї.
Я відповіла Колі, що нам вкрай потрібні гроші, тому що те, що маємо ми зараз, це не життя, а виживання.
Чоловік надувся індиком, заявив, що всіх грошей не заробиш і взагалі не в них щастя. Звичайно, не в них, коли ти точно знаєш, що за тебе все вирішать, все куплять! А те, що на дітей йдуть величезні суми, які з кожним роком тільки зростають, він не враховує.
Всіх грошей не заробиш… Та мені й не потрібні всі, я не прошу п’ятий “Бентлі” за місяць, я хочу, щоб в холодильнику завжди була їжа, корисна і поживна, по комуналці не накопичувалися борги, а я не ламала голову, що купити – шкарпетки собі або одяг Соломійці.
Словом, Микола на мене ображений, але я так і не зрозуміла, в чому я не права. Ні про який другий декрет я зараз і чути не хочу. Здобувач з чоловіка ніякий, я не вірю, що він ось так раптом візьме і виправиться. Поки я від нього чую тільки “хочу” і бачу невиконані обіцянки.
І що ж тепер робити? Кнфліктувати з ним, чи погоджуватися на другу дитинку, “щоб різниця у віці між дітками не велика була”?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
