fbpx

Іванна Йосипівна біля свого сина бачила перспективну невістку, яка вже була у неї “напоготові”, та Антон обрав красуню Настю – круглу сироту, і звісно ж, без приданого. – Все зроблю, але до РАЦСу ви не дойдете, – говорила вона. Весілля молоді відгуляли без мами. – Як же мені тепер прощення просити? Я так онучку бачити хочу. – Сама винна. Молодець Настя, що так вчинила. Гнати тебе з їх порога мітлою треба!

Іванна Йосипівна біля свого сина бачила перспективну невістку, яка вже була у неї “напоготові”, та Антон обрав красуню Настю – круглу сироту, і звісно ж, без приданого. – Все зроблю, але до РАЦСу ви не дойдете, – говорила вона. Весілля молоді відгуляли без мами. – Як же мені тепер прощення просити? Я так онучку бачити хочу. – Сама винна. Молодець Настя, що так вчинила. Гнати тебе з їх порога мітлою треба!

***

Кожен день до дитячого садка приходила елегантна жінка похилого віку. Вона чекала, поки дітей виведуть на прогулянку і тоді жадібно дивилася на світленьку і синьооку дівчинку років п’яти.

Світланка росла дуже тямущою дівчинкою. Вона грала головні ролі у всіх спектаклях, знала назви безлічі країн, вчила англійську і займалася художньою гімнастикою.мар

Про всі успіхи дівчинки її бабуся і дідусь дізнавалися по телефону. Антон, їх син, дзвонив Ніні Іванівні та Олегу Петровичу два рази в тиждень.

Прогулянка закінчилася, і Іванна Йосипівна відправилася додому, щоб розповісти чоловікові про Світланку. Олег Петрович не ходив до садочка, він останнім часом відчував себе погано, і боявся, що такої зустрічі через паркан серце його не витримає.

– Вона така красива! І дуже схожа на Антона!

– Подзвони йому, – попросив чоловік, – раптом щось помінялося.

– Нічого, – похитала головою Іванна Йосипівна.

Вона дзвонила синові вранці. Питала:

– Ну може, хоча б на годину? Я так мрію побачити нашу дівчинку.

– Ти ж знаєш, – відповів син, – що Настя не дозволяє. Якщо вона дізнається, на розлучення подасть. А я її люблю.

– Ось як мені далі жити? – скаржилася Іванна Йосипівна своїй подрузі. – Дівчинка росте, а я її не бачу.

– А чого ти хотіла? – обурилася Галина Степанівна. – Сама винна. Та будь твоя воля, взагалі внучки б не було. Молодець Настя, що так вчинила. Гнати тебе з їх порога мітлою треба!

Історія ця почалася сім років тому. Тоді Антон – розумний і перспективний хлопчик із золотої сім’ї – вирішив пов’язати свою долю з бідною сиротою з сусіднього під’їзду.

Іванна Йосипівна, яка вийшла заміж за розрахунком, для єдиного сина приготувала відмінну партію: багату інтелігентну дівчинку, дочку друзів. Але син привів у дім Настю.

– Ти ж не одружишся на ній! – кричала тоді Іванна Йосипівна. – Кістками ляжу, а тебе з жебрачкою до РАЦСу не пущу.

Тоді Антон переїхав з Настею в орендовану квартиру. Від трійки в центрі – подарунок батьків – відмовився.

На весілля Іванна Йосипівна не прийшла.

Коли Настя повідомила, що чекає дитину, потягла невістку в лікарню… Невістка втекла…

– Мамо, ти з глузду з’їхала? – накинувся на Ніну Іванівну Антон, коли заплакана Настя повернулася додому.

– Це не твоя дитина! – заявила бабуся.

Тоді син перестав з нею спілкуватися. Контакт відновився після випадкової зустрічі в супермаркеті. Тоді Антон тримав на руках дівчинку: свою маленьку копію.

Іванна Йосипівна попросила потримати її на руках. Дівчинка посміхнулася, і серце немолодої жінки розтануло.

З того часу вона дзвонила синові і слухала історії про Світланку.

Зустрічатися з нею син не дозволив: Світлана може розповісти про це мамі.

Одного ранку в двері подзвонили. Іванна Йосипівна відкрила двері. На порозі стояла Настя. Вона тримала за руку Світлану.

А як би ви вчинили на місці Насті? Дозволили б доньці зустрічатися з бабусею після такого її вчинку.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page