Іванна Петрівна все життя тягла всі справи на собі. Чоловік був, не те слово, ледачим. Жили вони в маленькому районному центрі. Єдина дочка виїхала до області на навчання, а згодом вийшла заміж. Про ніякі обновки й мови не було, всі заощадження йшли в місто, там тільки-тільки з’явилася на світ онучка. Але мене турбує не це. Насправді Іванна Петрівна каже, що вона та людина, на яку потрібно рівнятися.
В Іванни Петрівни було ще те життя. Але мене дивує інше.
Гірка доля Іванни Петрівни полягає не в успішності та спробах досягти своєї мети, покращити своє життя та добробут. Вона просто весь час чекала, що її Андрій остепениться, і перестане бігати за кожною спідницею. Ще й до того в чарку заглянути любив. В один момент він став для неї справжнім тягарем. І спати навіть нормально не виходило. Вже й за посуд взявся… Зрозуміло, на роботу не ходить.
Свої скромні доходи Іванна Петрівна розподіляє так: більшість йде на продукти, харчування та комунальні платежі. А третину вона віддає доньці. Адже та нещодавно стала мамою і їй треба допомогти. На себе особисто у жінки нічого не залишається.
Тому її зовнішній вигляд залишає бажати кращого. Вона може хіба що вмитися і причесатися. Ну і одяг випрати. Новий одяг вона собі майже не купує. Хіба до свята. Прикрас у неї немає. Та й косметики також.
Я могла б зовсім нічого не писати про неї, якби вона сиділа собі і мовчала. Доживала своє життя і мовчала про сімейні негаразди.
Але я справді здивована іншим. Адже сама себе Іванна Петрівна вважає мало не героїнею! Вона ставить себе як приклад підростаючому поколінню. Уявляєте? Ось беріть приклад із мене — ось як треба жити насправді! Все життя я прожила з тим самим чоловіком. І в радості, і в злиднях. А не те що зараз — не встигнуть вийти заміж і одразу розлучаються. У житті порядної жінки має бути лише один чоловік! А все інше – це дивина!
Усім незаміжнім жінкам Іванна Петрівна неодмінно пропонує швидше вийти заміж. Лякає самотністю і тим, що вони можуть у дівках залишитися. Хоча, якщо задуматись над її долею, то самотність у порівнянні з її життям — справжня радість! Це найкраще, що тільки можна собі уявити!
Зрозуміло, якщо дійсно йдеться про неймовірну любов, яка одна і на все життя, то до цього потрібно прагнути. Тільки йдеться про спілки, коли над шлюбом працюють обидва партнери. А коли жінка тягне на собі весь будинок та весь побут, то в такому шлюбі немає нічого доброго. Немов стілець без ніжки. Сумнівне задоволення…
Якщо говорити про порядність, то я думаю, надзвичайно дивно вважати, що жінка, у якої в її житті був лише один чоловік, потребує пошани, визнання і є предметом гордості. Адже це особиста справа кожного – хто хоче, той заводить кілька стосунків. А хто не хоче, задовольняється одними. І якщо їй уже перевалило за 50, то я б цим точно не пишалася.
Мені багато разів доводилося помічати, що жінка, яка щаслива у шлюбі, нікому нічого не радитиме. Швидше навіть навпаки. Вони радять задуматись, придивитися, адже це дуже серйозний крок. Краще нагулятися досхочу, ніж занурюватися у вир із головою. Адже це велика відповідальність і таке інше.
А ті, хто наполягає на оформленні стосунків і кваплять інших до швидкого шлюбу, або нещасні в ньому, або вже самотні.
Якщо ви погоджуєтесь зі мною, то поділіться своєю думкою у коментарях.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
