Іванна стояла в супермаркеті і розуміла, що у неї просто не залишилося грошей на фрукти, які так любить хвора мама. Особливо їй подобалися кисло-солодкі мандарини, про які жінка останні три місяці лише мріяла.
Вони жили в невеликому селищі на Рівненщині, де не було потрібних спеціалістів та обладнання, тому перебування мами в області виходило особливо дорогим та складним.
А ще Іванну недавно звільнили, так збіглися обставини. Начальство вже давно хотіло зробити це, але приводу відповідного не було. А тут вона цілих 2 рази на місяць запізнилася на 5 хвилин…
Вона благала залишити їй роботу, розповідала про ситуацію з мамою, але її начальник уже віддав місце своєму синочку, тож все було вирішено.
Вона не могла знайти роботу, одночасно доглядаючи маму, тому єдиним джерелом їх доходу стала мамина пенсія. Після сплати комунальних послуг та купівлі мінімальної кількості препаратів, у них залишалися гроші лише на найдешевшу крупу, соняшникову олію та яйця. Рідко коли Іванні вдавалося підробити, але ті гроші йшли то на борги, то ще кудись.
Їй раптом стало так прикро, що вона не може купити мамі мандарин! Вона відкрила гаманець і вишкребла всі дрібні гроші, зібралося 3 гривні. Вона зважила один мандарин, вийшло 6 гривень. Вона уявила, як зараз її мама чекає на улюблений фрукт і як засмутиться, коли його не отримає…
Іванна вже не могла стримуватися, сили полишили її і вона розплакалася просто посеред супермаркету.
– Дівчино, у вас щось трапилося? Я можу вам чимось допомогти? – відволік її від сумних думок чоловічий голос.
– Так, допоможіть, – крізь сльози відповіла Іванка, – купіть мені мандарин, а ще краще, додайте з гривні, я сама куплю. Ви не подумайте… Просто…
Вона продовжувала схлипувати і спробувала пояснити свою ситуацію, а тим часом чоловік набрав два пакети мандаринів, вони разом пішли до каси і він розплатився за фрукти. Тільки коли вони вийшли надвір, заговорив чоловік:
– У мене на парковці машина, їдемо до вас, я огляну вашу маму.
– Як це, оглянете?
— Я у Києві працюю лікарем, сюди приїхав на кілька днів до батьків.
Після огляду він пішов і сказав, що невдовзі відповість, що можна зробити. Через тиждень Микола Романович зателефонував і розповів, що зв’язався з благодійними фондами та допоміг організувати перевезення мами у столичний заклад. Іванні довелося залізти по вуха в борги, але завдяки старанням незнайомця вона заплатила в рази менше.
Микола Романович сам зайнявся лікуванням на безоплатній основі і попросив про це своїх колег. Через місяць щаслива мама вже самостійно виходила з клініки, трохи тримуючись за лікоть дочки, але не від слабкості, а просто від того, що їй було приємно…
Микола Романович досі дзвонить та розпитує Іванну про стан матері. Після повернення до рідного міста Іванна тижнів зо два побігала по співбесідах і знайшла хорошу роботу з зарплатою у 15 тисяч гривень.
Саме в той момент, коли руки просто опускалися, життя молодої жінки і її мами дивовижним чином налагодилося!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
