Катерино, або ти погоджуєшся на мою умову, або ж розбігаємось в різні боки, – сказав мені Михайло. Я на сто відсотків впевнена, що все це справа рук його матері. Коли він ще в армії був, Любов Андріївна всілякі небелиці на мене наговорювала, лиш би ми розійшлися. А може й справді погодитися. Не зі свекрухою ж мені після весілля жити!
Я вірно чекала Михайла з армії, адже він ще й обіцяв, що коли повернеться звідти, то ми одружимося. А що може бути краще, ніж вийти заміж за кохану людину. Єдине, що мене турбувало, я не подобалась його мамі, і я дуже хвилювалася, що вона зробить все, щоб нас розлучити.
Михайло повернувся з армії і я стала чекати заповітного освідчення, але так і не дочекалася його. На питання, коли ж ми станемо сім’єю, Михайло сказав мені наступне.
– Катерино, яка сім’я? Ми ж і так з тобою вже сім’я. Слухай, я подумав, що раз ми одружуватися будемо, то нам потрібно десь жити. Давай візьмемо спочатку кредит на житло, а потім відгуляємо весілля. Зате після весілля відразу підемо в наше гніздечко.
Кредит? Але ж ти ж розумієш, що так неправильно. Такі справи треба робити, коли ми в законних відносинах. А що, якщо ми розбіжимося? Я ж тоді залишуся ні з чим. – заперечила я.
– Так ось про що ти думаєш? А я думав, що ти мені віриш. Як взагалі можна думати про те, що ми розбіжимося. Та й я б ніколи тебе не кинув.
– Раз так, тоді давай вже після весілля.
– Ні, Катерино, ми будемо робити або так, як я кажу, або ніяк. – Сердито відповів Михайло.
– Ось як, ну тоді добре. – Сказала я і пішла.
Ось уже місяць, як ми не розмовляємо. Вчора він приходив до мене додому, але я не відкрила двері. Я впевнена, що це все його мати. Сам Михайло до такого не додумався б. Але що мені робити? Я його люблю, але і на поводу у нього йти не буду.
Як ви вважаєте, підтримати його ідею? Може й справді, після весілля вже буде куди зайти. Не зі свекрухою ж мені жити.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
