– …У неділю ми в гостях були. Подругу мою, Катерину, пам’ятаєш, свідка на моєму весіллі? Ось, у неї гостювали… Вона в декреті зараз – донечка. Така дівчинка мила, рік і три місяці вже! Ходить, розповідає щось, смішна! Катька щаслива. Одна біда – скаржиться, що грошей не вистачає катастрофічно…
– Так грошей завжди мало, скільки їх не дай! А в декреті тим більше…
…На собачій майданчику вигулювали вихованців дві дівчини років двадцяти п’яти, присівши на лавочку, обговорювали новини.
– Ну, тут особливий випадок! Катька ж взагалі економити не звикла. Ніколи ні в чому собі не відмовляла. Батьки у неї дуже заможні, в дитинстві балували її, як принцесу. Одягали, взували, по світу катали. Після інституту тато її на роботу влаштував до свого знайомого в фірму. Катерина, звичайно, сама теж молодець – зачепилася, прижилася, стала кар’єру робити. Стала професіоналом, багато чого досягла. І зарплата у неї була дуже хороша, особливо перед декретом…
– Зрозуміло…
– Копійки вона ніколи не рахувала. Пам’ятаю, мене ще лаяла, що я в мережевому супермаркеті молочку беру. А зараз сама, як миленька ходить, ціни все знає напам’ять, знижки відстежує… Ніколи, каже, я так не жила і не думала, що доведеться!
– Може, їй няню взяти і на роботу тоді?
– Няню не хоче принципово. Не для няні народжувала, каже. Хочеться насолодитися материнством. І дитини шкода… Ну десь я її розумію. Дитина ще маленька зовсім, поскаржитися, якщо що, не зможе. Як ось таку крохотулю залишати з чужою людиною?
– Чого ж вона накопичень не зробила перед декретом?
– Так квартиру купили вони, все вигребли, що було. Якийсь запас був, звичайно, розраховували, що він буде поповнюватися, але чоловік у неї роботу втратив в кінці літа. Зараз вже знайшов. Але робота не дуже, Катя говорить. Навантаження більше, добиратися незручно і по грошах мало не в два рази…
– Нічого собі! Слухай, так може, простіше їй тоді чоловіка в декрет посадити, а самій працювати? Ти говориш, у неї гарна зарплата була?
– Ось я їй той же сказала! Зарплата була хороша, перед декретом вони з чоловіком отримували приблизно порівну. Зараз він в два рази менше став – прямий резон їй виходити… Але вона на мене руками замахала. Мамонта в будинок повинен зносили чоловік і крапка. З давніх-давен так було! Така сім’я, де дружина працює, а чоловік миє, прибирає, дивиться за дитиною – не для неї…
– Гаразд, двадцять перше століття на дворі!
– Ну ось, бачиш, проте люди іноді дотримуються традиційних поглядів… Катька каже – жінка не повинна бути годувальником, поки в родині є чоловік. Інакше це буде вже не сім’я, а невідомо що. У них дівчинка росте. Нехай, мовляв, з самого початку бачить правильну модель: тато повинен бути на роботі…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
