fbpx
життєві історії
Казковий зять у нас із чоловіком, хто б міг подумати! Історія на межі фантастики, у неї не вірять мої подруги. Скоро у моєї доньки Наталочки народиться дитина. Ну хто у своєму розумі відмовляється від таких подарунків? Ми ж для них старалися! Я Наталці відразу сказала, що дарую їй квартиру, яку ми з чоловіком для них купили

Казковий зять у нас із чоловіком, хто б міг подумати! Історія на межі фантастики, у неї не вірять мої подруги, коли розповідаю. А вся справа в тому, що зять не хоче переїжджати до квартири, яку ми подарували їм із Наталкою. Ну хто у своєму розумі відмовляється від таких подарунків?

Скоро у моєї доньки Наталочки народиться дитина. Вже кілька років молода сім’я живе у орендованій квартирі. Нині вони майже всі гроші віддають за орендоване житло. Але я Наталці відразу сказала, що дарую їй квартиру, яку ми з чоловіком для них купили. Минуло кілька місяців і ми вручили своїм дітям ключі від квартири.

Дочка була дуже рада, адже орендоване житло коштує дорого, а умови там, м’яко кажучи, не найкращі для новонародженої дитини. Ось ми з чоловіком і поквапилися. А зять навіть вираз обличчя не змінив, сказав «дякую» і все. Ігор гордий, бачите, всього хоче досягти сам. Це, звичайно, похвально, але мене непокоїть доля малюка, майбутнього онука!

Зараз Наталка та Владислав живуть у спальному районі, вони винаймають двокімнатну квартиру і нібито відкладають гроші на купівлю власного житла. Але, живучи на орендованій квартирі, особливо не накопичиш. Тим більше, що продукти весь час дорожчають. А коли їх стане троє, то буде ще важче.

Ми із чоловіком відкладали гроші на депозит не один рік. Хотіли купити собі квартиру на старість років. Але коли Наталка прийшла до нас із чудовою новиною про поповнення у їхній сім’ї, ми ні секунди не сумнівалися, що маємо допомогти дочці з житлом. У нас була не вся сума, тому взяли невеликий кредит і купили двокімнатну квартиру в новобудові з ремонтом, туди тільки меблі треба завезти.

До дня народження доньки ми подарували їй ключі від квартири. Наталочка була така задоволена, зацілувала нас, дуже дякувала! Поки що квартира записана на мого чоловіка, але це формальності, житло належить Наталці та її чоловіку, так ми їм і сказали. Вони можуть вільно розпоряджатися квартирою та робити у ній будь-які перестановки на свій смак.

Але наступного дня після своїх іменин Наталка зателефонувала мені і сказала, що зять відмовляється в’їжджати у подаровану квартиру. Ігор, мовляв, не хоче бути нікому зобов’язаним. Каже, що через якийсь час я постійно в них вдома товктимуся і він не зможе мене виставити. Нині ж він на своїй території, заробляє сам, житло оплачує теж сам. На дачу до нас не їздить, свята відзначає зі своїми батьками.

Зять думає, що прийнявщи наш подарунок, він перестане бути повноправним господарем у своїй хаті. А ми для них старалися, дуже сумно й прикро. Наталка запропонувала віддати квартиру під оренду, а гроші щоб брала вона й відкладала. Але я проти такого варіанту, адже квартира новісінька, не хочу я туди квартирантів запускати. І як бути? Ми ж хотіли як краще!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page