Кілька місяців тому в нашій родині сталася радісна подія – народився синочок. Як настав час, на хрестини покликали всіх родичів, влаштували грандіозне свято. А після хрестин брат чоловіка з дружиною зупинився у нас на кілька днів погостювати.
Ми завжди добре ладнали, тому раді були прийняти у себе гостей. Напередодні їхнього приїзду ми з мамою наготували купу їжі, щоб почастувати родичів. Але ті відмовилися обідати у нас, тільки чаю випили та пішли.
Пізніше з’ясувалося, що замість того, щоб поїсти у нас, гості вирішили зробити це у найближчій забігайлівці.
Мене така новина дуже засмутила. Наступного дня я вирішила зателефонувати невістці і з’ясувати, у чому справа. Та коротко відповіла, мовляв, вони просто не хотіли нас об’їдати. Я дуже здивувалась її словам, але така відповідь трохи мене заспокоїла.
Але через тиждень після цієї нагоди чоловік випадково обмовився про те, що насправді дружина його брата причаїла на мене образу, і тому в день хрестин відмовилася у нас оідати.
Справа в тому, що при знайомстві з майбутніми родичами, коли ми з чоловіком були в гостях у його брата, я теж особливо не їла. У той момент я обмежувала себе, щоб підтримувати себе у формі. А дружина брата готувала надто жирну й ситну їжу.
Звичайно, їхню їжу я не стала критикувати. Просто казала, що не голодна. Я й подумати не могла, що вона досі цього не забула! Дуже це смішно й по-дитячому.
Не розумію, чому не сказати мені про це особисто і не розібратися в ситуації мирно. А я думала, що в нас все чудово! Сумно усвідомлювати, що рідні можуть бути такими лицемірними. Весь час усміхатися при зустрічі, а за очі засуджувати та плекати давні образи.
Нехай це буде на їхній совісті, я так вирішила, адже нічим перед зовицею не завинила.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.