fbpx
життєві історії
Кілька місяців тому я приїхала в гості до матері, але сусіди сказали, що вона продала будинок і зникла. Коли я все ж таки знайшла матір, важко було повірити у її розповідь. Коли він дізнався, що в нас буде донька, лише пирхнув у відповідь і сказав, що залишився б заради пацана

Кілька місяців тому я приїхала в гості до матері, але сусіди сказали, що вона продала будинок і зникла. Коли я все ж таки знайшла матір, важко було повірити у її розповідь.

…Моєї рідної мами не стало, коли мені виповнилося 6 років. Довгий час батько не міг отямитися. Але за кілька років познайомився з іншою жінкою, яка зуміла зробити його щасливим. Спочатку я називала її тіткою Олею, але незабаром вона замінила мені маму.

Ми почали жити разом: я, тато, тітка Оля та її донька Уляна. Ми з нею були однолітками і майже одразу потоваришували. Я відчувала, що мама любила мене і намагалася приділяти мені не менше часу, ніж своїй рідній доньці. Але коли ми виросли, все змінилося.

Тітка Оля почала зриватися на мені, ставитися зверхньо. Я ніколи не розуміла, чому її ставлення до мене змінилося. Адже я завжди була з нею дуже ввічлива та послужлива.

Коли Уляна вийшла заміж за успішного бізнесмена і поїхала з батьківського будинку, я відчула себе справжнім ізгоєм. При кожній нагоді мама дорікала мені, мовляв, подивися на Улянку вона молодець.

За півроку під вінець пішла і я. Щоправда, я закохалася у звичайного слюсаря, котрий мамі, звичайно ж, не сподобався. Вона весь час казала, що він покине мене і я залишусь сама.

Іронічно, що все сталося саме так. Михайло хотів дитину, але в нас нічого не виходило. Через деякий час чоловік почав випивати та звинувачувати у всьому мене.

Якоїсь миті я все-таки дізналася. що при надії, але Міші це було вже не потрібно. Він сказав, що йде до іншої.

Коли він дізнався, що в нас буде донька, лише пирхнув у відповідь і сказав, що залишився б заради пацана.

Настали важкі часи, але я справлялася. З дитиною на руках не забувала навідуватись до батьків, завжди намагалася радувати їх якимись подарунками.

До моєї доньки тітка Оля особливої ​​симпатії не виявляла. Зате про свого онука, сина Уляни, могла говорити без упину. Уляна народила дитину незадовго до мене, скрізь встигла бути першою.

Щоправда, виявилося, що в сім’ї сестри все було не так уже й радісно, ​​як усім здавалося. З чоловіком вона розлучилася, бо він їй зрадив. Якийсь час вона була сама, поки знову не вискочила заміж за чергового багатого чоловіка.

З того часу минуло багато років. Наші з Уляною діти виросли, а мого батька не стало. Ми з донькою час від часу відвідували тітку Олю, щоб вона не почувала себе такою самотньою. Уляна до неї приїжджала рідко, а коли сама поїхала за кордон, то взагалі забула, де батьківський будинок. А онук моєї другої мами, як і раніше, залишався для неї якимось божеством. Хоча сам він навряд чи про бабусю згадував.

Кілька місяців я приїхала до мами, але в її будинку мене зустріли чужі люди. Я дуже злякалася і відразу пішла до сусідки. В

Тітка Ганна розповіла, що тітка Оля продала будинок та поїхала. Ні Уляна ні її син ні про що не знали. Я зателефонувала по всім мівсцевим лікарням, підняла на вуха все місто, щоб відшукати маму. А коли нарешті знайшла її, не могла повірити у те, що вона розповіла.

Виявилося, що онук приїхав до неї і почав умовляти її продати будинок. Мовляв, він хоче перевезти її до міста, доглядати її, а за виручені гроші купити велику квартиру для всієї родини. Тітка Оля сумнівалася, але зрештою погодилася. Тільки ось вона не очікувала, що все сказане її онуком це просто брехня і обман.

Мама кочувала від знайомих до знайомих, жила де доведеться. А в результаті потрапила до будинку літніх людей з повним виснаженням та зривом.

Ніколи в житті вона не була рада бачити мене так, як того дня. Вона покликала мене до себе, взяла мене за руку і сказала:

– Пробач мені, Оленочко. Пробач стару! Я така винна перед тобою. Намалювала собі повітряних замків і не помічала твоєї любові та турботи!

Мамі вдалося одужити, відновитися частково, і я забрала її жити до себе.

Живемо разом, щасливі. Уляна дзвонила, намагалася якось виправдати вчинок свого сина, але вже запізно.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.