Кілька місяців тому я приїхала в гості до матері, але сусіди сказали, що вона продала будинок і зникла. Коли я все ж таки знайшла матір, важко було повірити у її розповідь.
…Моєї рідної мами не стало, коли мені виповнилося 6 років. Довгий час батько не міг отямитися. Але за кілька років познайомився з іншою жінкою, яка зуміла зробити його щасливим. Спочатку я називала її тіткою Олею, але незабаром вона замінила мені маму.
Ми почали жити разом: я, тато, тітка Оля та її донька Уляна. Ми з нею були однолітками і майже одразу потоваришували. Я відчувала, що мама любила мене і намагалася приділяти мені не менше часу, ніж своїй рідній доньці. Але коли ми виросли, все змінилося.
Тітка Оля почала зриватися на мені, ставитися зверхньо. Я ніколи не розуміла, чому її ставлення до мене змінилося. Адже я завжди була з нею дуже ввічлива та послужлива.
Коли Уляна вийшла заміж за успішного бізнесмена і поїхала з батьківського будинку, я відчула себе справжнім ізгоєм. При кожній нагоді мама дорікала мені, мовляв, подивися на Улянку вона молодець.
За півроку під вінець пішла і я. Щоправда, я закохалася у звичайного слюсаря, котрий мамі, звичайно ж, не сподобався. Вона весь час казала, що він покине мене і я залишусь сама.
Іронічно, що все сталося саме так. Михайло хотів дитину, але в нас нічого не виходило. Через деякий час чоловік почав випивати та звинувачувати у всьому мене.
Якоїсь миті я все-таки дізналася. що при надії, але Міші це було вже не потрібно. Він сказав, що йде до іншої.
Коли він дізнався, що в нас буде донька, лише пирхнув у відповідь і сказав, що залишився б заради пацана.
Настали важкі часи, але я справлялася. З дитиною на руках не забувала навідуватись до батьків, завжди намагалася радувати їх якимись подарунками.
До моєї доньки тітка Оля особливої симпатії не виявляла. Зате про свого онука, сина Уляни, могла говорити без упину. Уляна народила дитину незадовго до мене, скрізь встигла бути першою.
Щоправда, виявилося, що в сім’ї сестри все було не так уже й радісно, як усім здавалося. З чоловіком вона розлучилася, бо він їй зрадив. Якийсь час вона була сама, поки знову не вискочила заміж за чергового багатого чоловіка.
З того часу минуло багато років. Наші з Уляною діти виросли, а мого батька не стало. Ми з донькою час від часу відвідували тітку Олю, щоб вона не почувала себе такою самотньою. Уляна до неї приїжджала рідко, а коли сама поїхала за кордон, то взагалі забула, де батьківський будинок. А онук моєї другої мами, як і раніше, залишався для неї якимось божеством. Хоча сам він навряд чи про бабусю згадував.
Кілька місяців я приїхала до мами, але в її будинку мене зустріли чужі люди. Я дуже злякалася і відразу пішла до сусідки. В
Тітка Ганна розповіла, що тітка Оля продала будинок та поїхала. Ні Уляна ні її син ні про що не знали. Я зателефонувала по всім мівсцевим лікарням, підняла на вуха все місто, щоб відшукати маму. А коли нарешті знайшла її, не могла повірити у те, що вона розповіла.
Виявилося, що онук приїхав до неї і почав умовляти її продати будинок. Мовляв, він хоче перевезти її до міста, доглядати її, а за виручені гроші купити велику квартиру для всієї родини. Тітка Оля сумнівалася, але зрештою погодилася. Тільки ось вона не очікувала, що все сказане її онуком це просто брехня і обман.
Мама кочувала від знайомих до знайомих, жила де доведеться. А в результаті потрапила до будинку літніх людей з повним виснаженням та зривом.
Ніколи в житті вона не була рада бачити мене так, як того дня. Вона покликала мене до себе, взяла мене за руку і сказала:
– Пробач мені, Оленочко. Пробач стару! Я така винна перед тобою. Намалювала собі повітряних замків і не помічала твоєї любові та турботи!
Мамі вдалося одужити, відновитися частково, і я забрала її жити до себе.
Живемо разом, щасливі. Уляна дзвонила, намагалася якось виправдати вчинок свого сина, але вже запізно.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
