fbpx
життєві історії
Кілька років тому довелося пожити у бабусі з дідом. Жив близько місяця. Коли з’їжджав, лишив майже всі свої речі. Так ось, залишив я ноутбук. Бабусі було 70. Вона покинула роботу і вирішила сидіти вдома і, як вона говорила, «виховувати у собі пенсіонерку легковажну». Внучок, я тут у Лідки була, у її внучки – комп’ютер, вроздріб, з нього ж зручніше! Купи мені такий, а то тут незручно, на цій книжці

Кілька років тому довелося пожити у бабусі з дідом. Жив близько місяця. Коли з’їжджав, лишив майже всі свої речі. Сам собі обіцяв, що нічого зі свого минулого нині не візьму. Так ось, залишив я ноутбук. Все одно новий хотів. Залишив недаремно, тепер, коли батьки приїжджали до бабусі, всі разом дивилися фільми, також накачали серіалів бабусі. Якось дзвонить мені бабуся і каже: навчи мене саму тикати все там, а то не дочекаєшся, поки ввімкнуть!

До речі, бабусі було 70. Вона покинула роботу і вирішила сидіти вдома і, як вона говорила, «виховувати у собі пенсіонерку легковажну». Окей, справа за малим. Бабуся тямуща, не жаліється ні на що, в лікарні була востаннє тоді, коли народжувала мою маму.

Так от навчив азам. Як увімкнути, знайти папку, вибрати фільм, вимкнути ноут. Через тиждень знову дзвонить бабуся і видає: внучок, я тут у Лідки була, у її внучки – комп’ютер, вроздріб, з нього ж зручніше! Купи мені такий, а то тут незручно, на цій книжці.

А я що? А я зарплату одержав. Словом, купив я системник, а решту віддав зі свого старого компа. Приїхав, зібрав. Зібрався йти, нове прохання: а інтернет?

Як виявилося, баба Ліда на всю освоює простори павутини, а моя баба відставати не хоче! Довелося проводити. За кілька днів дізнаюся, що записалася вона на комп’ютерні курси. Сказати, що я здивований, нічого не сказати. На цю комп’ютерну манію стала підсаджувати і діда.

Минуло два місяці.

У моєї бабусі з дідом – по смартфону (а то що ми я не люди нормальні? – дід). Вони обидва освоїли інтернет, навіть почали освоювати іграшки. Спочатку бабуся грала в тетріс, потім перейшла на стратегії, поступово дісталася шутерів. Голосок у неї дівчини двадцяти років, не тремтить, онлайн грає аж бігом. Я тихо дивувався. Як і мої батьки, які за п’ять років навчилися тільки фільми в онлайн дивитися, а батя ще й скачувати. А дід підсів на танчики.  І що ви думаєте?

Наступна заява: не зручно грати, хочу консоль! (Слово яке О-О). Купив. Сидять, бавляться. Задоволені, загалом. Довелося купити дідові ноутбук (він же крутіший за компа! – дід). Сидять із бабкою грають кожне за себе. Освоїли сленг, ігровий сленг. Перейшли на пвп сервер. О-О – це мої очі, коли я дізнався, що вони входять у топ гільдію і є там не останніми людьми.

Загалом, мої старі задоволені. Що хочу сказати на закінчення. Так от, повірте, люди у будь-якому віці залишаються собою. Адже старіє лише оболонка, а в душі їм усім, як і раніше, по 18. Просто хтось відмовляється від нового сам, хоче, щоб його жаліли, адже він такий старенький і немічний. Пам’ятайте, щоб такого не трапилося, потрібно постійно щось робити, чимось займатися, розминати розум, щоб у 70-т освоювати щось нове, а не стояти в черзі в аптеці.

Любіть своїх старих, вони ще ого-го! Всім хороших бабусь та дідусів! А я – я дуже люблю моїх.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com