Кілька років тому ми з Петром одружилися, до цього якийсь час ми вже жили разом. Весілля ми не влаштовували, тихо розписалися та з’їздили на відпочинок.
Оскільки гулянь не влаштовували, то й на подарунки не чекали, але батьки чоловіка урочисто презентували нам досить велику суму грошей, за словами свекра, на оновлення машини чоловіка.
На момент початку наших взаємин ми були вже досить дорослим, мені було 30 років, а Петрові 33, обидва мали добрий заробіток. У мене була власна однокімнатна квартира, у чоловіка двокімнатна. Жили ми у невеликому містечку, тому ціна квартир не велика.
Два роки тому ми зважилися на переїзд до міста неподалік столиці. Житло тут набагато дорожче, ніж у нашому місті, але, продавши обидві квартири, додали гроші, що подарували батьки, і те, що встигли зібрати.
На готовий проект забракло, але купили котедж на етапі початку зведення коробки. Забудовник попався відповідальний, котедж збудували вчасно і ось минулої осені ми стали гордими власниками будинку на три житлові кімнати і дуже хочемо усиновити дитину, тим паче, скільки діток зараз без батьків залишаються.
Чоловік мій – другий син у сім’ї, у другого брата дочка від першого шлюбу та близнюки від другого. Зараз друга дружина з близнюками на Кіпрі як переселенка. Старша дочка – студентка.
Коли почалося це все, ми з чоловіком взяли батьків чоловіка до себе, нам було не зовсім зручно, оскільки будинок у стадії ремонту, але не допомогти ми не могли.
Ну а проблеми почалися нещодавно. Старша племінниця чоловіка звикла літо проводити з бабусею та дідусем, тому нам сказали, що скоро чекаємо на гостей. Нас, до речі, не запитали, а просто перед фактом поставили. До того ж, друга дружина з дітьми зібралася повертатися в Україну.
Чоловік і я просто в осаді, оскільки свекр і свекруха не бачать проблем, чому всі не можуть жити тут, у нас, коли місця вистачає.
Брат чоловіка в зоні бойових дій і виїжджати не збирається.
Вирішили серйозно поговорити з братом чоловіка, на сімейній раді.
Тепер постало питання таки чином: якщо ми використовували гроші, подаровані на весілля, щоб купити будинок, то він не тільки наш, а й батьків чоловіка, тому вся родина брата має право тут жити. А якби чоловік машину оновив, то вона б теж була спільна? Чи подарунок є подарунок?
Я категорично проти збільшення сім’ї у такий спосіб. Батьки чоловіка – це одне, а чужа мені тітка, яку я в житті бачила два рази, підліток і дві дитини дошкільного віку – це зовсім інше.
Хто правий і не правий у цій ситуації? Ледве утримую Петра, щоб з батьками не конфліктував.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
