Коли мій Роман запропонував жити з його матір’ю, допоки не з’явиться можливість переїхати у власне житло, я відразу ж погодилася. Тоді ця ідея здалася мені цілком розумною.
І хоч було зрозуміло, що на нас чекають труднощі, адже стосунки зі свекрухою з самого початку особливо не ладналися, я готова була шукати компроміси і робити все, щоб налагодити зв’язок з Катериною Тихонівною.
Однак через 3 роки постійних суперечок і претензій на рівному місці моє прагнення порозумітися з цією жінкою остаточно зійшло нанівець.
Щоб не бути голослівною, приведу, наприклад, останній інцидент, який абсолютно вибив мене з колії.
Кілька тижнів тому до мене в гості навідався брат, не попередивши про свій візит. Я, звичайно ж, була дуже рада. А ось свекруха висловила невдоволення з приводу його візиту.
Увечері, коли брат пішов, дякую, що не при ньому, мама Романа вирішила нагадати, хто в хаті господиня. З поважним виглядом вона зайшла до нашої спальні з чоловіком і заявила, що я не маю права самостійно запрошувати в будинок гостей. Принаймні, не спитавши в неї дозволу.
І раніше я прийняла б це як даність. Але не цього разу. Зібравши всю волю в кулак, щоб не сказати на емоціях чогось зайвого, я чемно відповіла, що моя рідня може приходити до мене коли завгодно.
Своє повне право запрошувати гостей я обґрунтувала тим, що всі три роки свого проживання у її будинку постійно вкладаю гроші у її житло. А в приклад поставила новий ремонт у ванній, що був зроблений повністю за мій рахунок.
Вислухавши мене, Катерина Тихонівна тільки пирхнула і похмуро попрямувала до своєї кімнати.
Увечері Рома примчав з роботи весь скуйовджений і злий, як зграя голодних собак.
– Що знову сталося? Чому моя мати постійно має терпіти твої витівки? Негайно йди до неї і вибачся, інакше я завтра подаю на розлучення! – накричав на мене коханий.
І я вибачилася. Але вибачилася не перед свекрухою, а перед собою за те, що витратила стільки часу і сил на цих людей. Потім спокійно зібрала речі та поїхала до своїх батьків.
Сказати, що й чоловік і свекруха здивувалися від такого розвитку подій – нічого не сказати. Як це їхня вічно поступлива і розважлива Оленка раптом наважилася показати характер? такого не може бути!
Вже за кілька днів Рома, як миленький, приїхав з квітами і благав повернутися додому. Сказав, що й матуся його теж вибачається. Отже, трохи подумавши, я все ж таки погодилася дати цій сімейці другий шанс. З того часу все в нас тихо-мирно.
Мені нарешті вдалося розгадати секрет комфортного проживання зі свекрухою. Єдине правило, яке варто було усвідомити – не можна показувати свій страх і давати свекрусі відчувати моральну перевагу над собою.
Інакше так і проживеш у ролі квартирантки, а не законної дружини її сина. До речі, грошей на свою квартиру нам зібрати лишилося зовсім не багато.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.