Кіра не уявляла свого дня без красиво оформленого сторіс. Це була вже традиція. Того дня дня вона збиралася на день народження до подруги. З самого ранку наводила красу, підбирала наряд, аксесуари, при тому не забуваючи закинути перше “привітальне” в стрічку. Олена, подруга Кіри, жила на шістнадцятому поверсі, і щоб не гаяти часу, та вирішила зробити селфі у великому дзеркалі. – Не роби, а то пошкодуєш!, – почула вона ззаду
***
Кіра фоткала себе всюди. Вийде з хати – камеру на себе, губки трохи вперед, клац! Тут же постить в інстаграмі з підписом “Сьогодні буду дивувати вас цілий день”. З’явиться в свій офіс, сяде за стіл, очі млосно прикриє, знову клац! І підпис: “Хіба ж без кави можна розпочати робочий день”. Увечері п’є в кафе цитрусово-імбирний чай, знову клац!
І підпис: “Мій затишний вечір”. А вночі ляже в ліжко, думає: “Чого не вистачає? Ах так!”. Тут же волосся по подушці розметає, клац! Підпис: “Назустріч кольоровим снам”.
У день вона постила близько дюжини Селфі. Так, Кіра була хороша. Губки, носик, вії, все таке миле-миле. Чесно кажучи, Кіра більше нічого не вміла особливо в цьому житті, лише робити відмінні Селфі.
Ні, звичайно, ще вона робила класні стрілки, ще розбиралася в помадах і любила читати про дієти і новини з життя моделей. Крім цього Кіра нічого не читала, та й навіщо?
Більше Кіра не вміла взагалі нічого, хоча у неї був навіть якийсь диплом. На роботу Кіру брали тільки за миле обличчя і вміння відповідати по телефону чарівним голосом: “А його зараз немає. Може, щось передати?”. Втім, що треба передати, вона тут же забувала. Тому що думала про головне: чи не час зробити ще одне Селфі?
Чудовою дівчиною була Кіра.
Одного разу Кіра їхала в гості до подружки, у тої був день народження. Кіра дивно нафарбувала вії темно-зеленою тушшю, волосся зібрала в пишний хвіст, і на обличчя накидала трохи блискіток, як нині модно.
Кіра увійшла в під’їзд, витерла серветкою невидимий пил з черевиків. Згадала, що не купила тортик, який любить подружка. “Ну і фіг з ним, – подумала Кіра. – Я сама як тортик”.
Зробила крок в ліфт. Натиснула кнопку 17, подружка жила високо. Побачила себе у великому дзеркалі ліфта. Замислилась: вона ж зранку зробила лише одне Селфі, так була зайнята макіяжем і вибором сукні. Телефон у Кіри завжди був в руці. Навела на дзеркало, губки вперед, коли поруч пролунав неприємний голос:
– Не треба, донечко.
Кіра раптом побачила в дзеркалі бабусю. Таку маленьку, що Кіра її не помітила.
– Чому це не треба? – запитала Кіра гидливо.
– Ти ж себе так розчиняєш.
– Що?
– Ну як пояснити? Кожен твій “клац” тебе стирає потихеньку. Забирає тебе по частинці з цього світу. Ти не помічаєш цього, але повір мені.
– Слухай, бабо, ти до лікаря сходи. Для голови щось нехай випише.
З цими словами Кіра переможно вийшла з ліфта. Засмучена лише, що через бабку не зробила класну фотку.
Подружка відкрила: 2Ой, Кіруська, як я рада! Заходь! Слухай, а що ти така бліда?”.
Кіра швидко глянула на себе в дзеркало. Так, бліда. Але виною тому осінь, нестача сонця і вітамінів. І погана екологія.
Минув тиждень. Кіра так само постила дюжину Селфі в день, але лайків отримувала все менше. Що Кіру дратувало.
Одна з колег якось схилилася до Кіри і дружелюбно шепнула: “Слухай, у тебе якісь проблеми, напевно? Хочеш, поговоримо в обід?”
Кіра відповіла, що не голодна і проблем у неї немає.
“Просто виглядаєш не дуже, вибач”, – сказала доброзичлива колега.
Кіра стала фарбуватися яскравіше. Пити вітаміни жменями. Але на роботі все одно відчувала на собі погляди, повні співчуття. Щоб побороти неприємні почуття, Кіра почала робити Селфі частіше і частіше.
І якось в недільний день вирушила на побачення. Цей Вітя їй не те, щоб сильно подобався, Кіра часто відмовлялася від зустрічей, зате він водив в хороші кафе. До того ж зараз Кірі важливо було переконатися в своїй жіночій привабливості.
Прийшла, сіла, озирнулася. Вітя запізнювався, надіслав повідомлення: “Вибач, заради бога. Буду через 10 хвилин, замовляй що хочеш!”
Кіра без інтересу подивилася меню, а потім вирішила, що треба зробити Селфі в такому приємному місці, на тлі бордових гардин. Виставила руку з телефоном, посміхнулася натренованими губами…
Коли Вітя швидко увійшов в кафе, Кіру він не побачив. На спинці крісла висів її плащ. Офіціант сказав, що була дівчина, але кудись раптом випарувалася. “Ну, вийшла попудрити ніс”, – вирішив Вітя. І став чекати.
На підлозі Вітя побачив телефон з розбитим екраном. На ньому залишилося обличчя Кіри, все в тріщинах.
Вітя чекав до закриття кафе. Кіра не з’явилася.
Вона не з’явилася більше ніколи і ніде. Ніби розчинилася в осінньому повітрі. І куди пропала Кіра – так і залишилося загадкою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
