Ключ повернувся і я почула дзвінкий голосок – Віри Павлівни, моєї “дорогої” свекрухи. Вона привела з собою подругу, Валерію і з гордістю розповідала їй про “покупку” сина. Бідкалася, що він необдумано вчинив, купивши майно у шлюбі і тепер доведеться ділити все з невісткою. Адже вона нічого не вклала в цей будинок, але отримає частину, якщо надумають розлучитися
Мої мама з татом одразу ж перед весіллям нам з Максимом сказали, що подарують квартиру. Щоб ми відразу ж мали своє гніздечко, а не моталися по орендованих. Я була на сьомому небі від щастя. Ще б пак.
Та при зустрічі з мамою без Максима, вона покликала мене на кухню, ніби то попити чаю з кексиком, а насправді попередити, що прописувати туди будуть лише мене.
Я відразу ж зрозуміла причину, і це була моя майбутня свекруха, а для мами – сваха!
Коли я все розказала дома Максиму, то він навіть не став заперечувати. Словом, все пішло за нашим планом.
Ремонт у нашому сімейному гніздечку ми робили самотужки. Свекруха ж ходила роздавала коментарі. То вона обурювалася, що мої батьки квартиру нам подарували, а на ремонт вже їм грошей не вистачило, і так не годиться, що це тоді за подарунок такий – обдертий.
Потім вирішила привласнити рештки будматеріалів. Під шумок потягнувши кілька рулонів шпалер. Нам їх якраз не вистачало, а таких не змогли знайти. Довелося викручуватися з цієї ситуації.
Після завершення ремонту ми надіялися, що вдасться зітхнути з полегшенням. Але не тут то було. Свекруха чомусь раптово “прикрутила” собі в голову, що квартира – власність її сина і що він сам її купував, а я нічого не вклала у це житло.
Загалом це в її дусі, видавати бажане за дійсне. І якщо вона так вирішила, то про це мають знати всі родичі, ближні та далекі. Скільки було візитів цієї рідні за останні кілька місяців на пальцях не перерахувати. Так мене це все втомило.
Останній візит мене взагалі здивував. У мене піднялась температура, довелося залишитися вдома та викликати лікаря. Я чекала спеціаліста, “радіючи” вихідному дню, що раптово наступив.
Раптом ключ повернувся і я почула дзвінкий голосок – Віри Павлівни, моєї “дорогої” свекрухи. Вона привела з собою подругу, Валерію і з гордістю розповідала їй про “покупку” сина. Бідкалася, що він необдумано вчинив, купивши майно у шлюбі і тепер доведеться ділити все з невісткою. Адже вона нічого не вклала в цей будинок, але отримає частину, якщо надумають розлучитися.
Нинішні дамочки ще ті… Далі вступила подруга, поцікавившись, що буде, якщо невістка приголомшить новиною про цікавий стан. Син же порядний, не покине дружину з дитиною. На що Віра Павлівна заявила, що цього ніколи не буде, доки вона не захоче. За це вона “бабці” заплатила гроші.
Я все чула на власні вуха, і втратила від цього дар мови. Мені навіть захотілося вщипнути себе, так мені не вірилося, що все це реально. Тим часом свекруха вела подругу далі квартирою і вони вже дійшли до спальні. Я інстинктивно сховалась під ліжко. Потрібно було зустріти її і все висловити, але ця думка мені прийшла вже під ліжком.
Віра Павлівна обговорювала, який цікавий дизайн кімнати спроектував її синок і обурювалася, яка погана господиня її невістка, що навіть постіль не застелила, після того, як стала з ліжка.
Потім сказала, що нічого, скоро її син одружиться з Оленкою (донькою Валерії) і тоді все буде так, як вона і планувала. Вона ж господиня, не пара нинішній дружині. На цих словах вона взяла подругу за руку і повела її до виходу.
Я насилу дочекалася Максима з роботи. Все дослівно розповіла йому і одразу ж поцікавилася про цю Оленку, хто вона. Чоловік сказав, що це дочка маминої подруги. Ще коли ми були маленькими, Валерія вигадала одружити нас, тому що я буду ідеальним чоловіком.
Тепер Олена боїться знайомити її зі своїм хлопцем. Це мене трохи заспокоїло. Але як бути з візитами його мами, ключі в неї звідкись є. Чоловік заспокоїв, ключі не віддавав, вона швидше за все вкрала їх, тож треба поміняти замки. Я попросила Максима, щоб я зайвий раз його мами в нашій квартирі не бачила.
Він розділив мою думку, що мене дуже приємно здивувало.
– Не хвилюйся, люба. Більше вона нам не зашкодить! Я поставлю її на місце! Знайду правильні слова.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
