fbpx
життєві історії
Кого де порозкидало. Тут я почуваюся у повній безпеці. Коли після стомлюючого 20-годинного перельоту я вийшла з аеропорту і доїхала до будинку, я подумала, що опинилася у фільмі «Аватар». Ціла сім’я ходить по супермаркету чи торговому центру босоніж

Вісім місяців я переїхала до Австралії. Мені 30 років. Я народилася і жила в Києві, навчалася на факультеті іноземних мов перекладачем з англійської та іспанської мов. Після закінчення університету я півроку пропрацювала перекладачем у посольстві Венесуели.

Потім влаштувалася особистим помічником міжнародного партнера у велику юридичну компанію. Зарплати на обох моїх роботах були високі, мене взагалі все влаштовувало в житті в столиці, тому я ніколи не думала про те, щоб їхати в іншу країну. Але доля розпорядилася інакше – почалися відомі всім нам події.

Емігрувала в Австралію я через чоловіка, з яким давно познайомилася, і кілька років ми підтримували стосунки на відстані. З чоловіком ми познайомилися дивним чином: у мене у фейсбуці була в друзях дівчина з Австралії – колись я додавала всіх, хто попроситься. Їй було цікаво поспілкуватися з кимось з україни, ми з нею трохи переписувалися, а потім перестали контактувати.

Через два роки вона написала мені знову і сказала, що я сподобалася її троюрідному братові Майклу. Я, звичайно, здивувалася, але додала його у фейсбуці заради пристойності.

Майже два тижні ми з Майклом спілкувалися онлайн. В цей же час я планувала відпустку, хотіла з’їздити до Греції чи Італії. Він сказав, що теж прилетить, щоб познайомитись зі мною. У мене чомусь не було жодних сумнівів, що це буде доленосна поїздка – так і виявилося. Я закохалася в Майкла і зрозуміла, що хочу зв’язати життя з цією людиною.

Але кілька років, як  вже сказала, наші взаємини були на відстані, я не готова була покинути Україну, роботу. Та все змінилося.

Коли я усвідомила, що мені доведеться виїхати, мене почали долати сумніви: у мене дуже велика родина, ми всі підтримуємо зв’язок навіть із найдальшими родичами, а переїзд означав залишити їх. Тим паче виїхати до Австралії!

Я ніколи в житті не думала, що просто так полечу туди, не те що жити. Не було навіть найменшого бажання відвідати цю країну.

Коли я розповіла близьким про намір переїхати до Австралії, вони хором говорили мені, що я просто збожеволіла.

Австралію неможливо порівняти з жодною країною. Я була і на Фіджі, і в Новій Зеландії, і в Таїланді, та Австралія не схожа ні на що. Коли після стомлюючого 20-годинного перельоту я вийшла з аеропорту і доїхала до будинку, я подумала, що опинилася у фільмі «Аватар» – мене оточували нереально гігантські рослини таких видів, про існування яких я навіть не знала.

Після кількох днів у Сіднеї я зрозуміла, що це моє. Насамперед мене підкорили люди, бо вони не схожі ні на нас, ні на європейців. На мій погляд, це найрозслабленіша нація на планеті – їм просто байдуже, що ти робиш, у що ти одягнений, ніхто ніколи не подивиться на тебе засуджено.

Спочатку я просто кайфувала від доброзичливості людей, тому що зі мною вітаються незнайомі люди, всі посміхаються. Та й досі я розумію, наскільки дуже різняться наші менталітети.

Наприклад, у нас ти ніколи, навіть улітку, не побачиш, як ціла сім’я ходить по супермаркету чи торговому центру босоніж, а тут таке повсюдно, і ніхто не звертає уваги.

Коли австралійці святкують, припустимо, день народження, вони звуть величезну кількість (іноді абсолютно незнайомих) людей, щоб розділити з ними свято. І, що найцікавіше, навіть на святах усі самі за себе платять, це вважається нормою.

Я думаю, це обумовлено тим, що австралійці намагаються всіляко спростити собі життя і взагалі не морочаться щодо оплати рахунку та іншого.

У Сіднеї майже всі люди займаються спортом і намагаються якнайактивніше проводити своє дозвілля. На пляжах тут ніхто не засмагає, як у Туреччині, вони дотримуються думки, що море та океан потрібні для того, щоб у них плавати, а не щоб валятися на лежаках.

У світі існує думка, що в Австралії живуть одні серфери, і це справді так: кожен другий житель країни вміє кататися на дошці і регулярно вибирається на узбережжі для того, щоб осідлати хвилю.

Австралія – країна, де все зроблено людьми для людей. Вся інфраструктура тут нова, вона чудово гармонує з місцевою природою. Кожна деталь продумана так, щоб городянам було зручно та комфортно жити: все облаштовано і для дітей, і для людей з особливостями, щоб ні в кого не виникало жодних труднощів.

Австралійці відрізняються шаленою любов’ю до своєї країни, тому роблять все, щоб життя тут з кожним днем ​​ставало комфортнішим. Вони дуже дбайливо ставляться до навколишнього середовища і намагаються культивувати ті сорти рослин, які ростуть тільки тут, щоб уникнути їхнього зникнення.

Для захисту екології австралійці запровадили заборону на ввезення багатьох продуктів харчування та речей у країну. За перевезення заборонених речей передбачено величезні штрафи і навіть кримінальне покарання.

Щоб отримати акредитацію на роботу перекладачем, тут необхідно скласти іспит у Національному органі з акредитації усних та письмових перекладачів (NAATI). Він коштує 800 доларів, і пройти його вкрай важко – дехто у разі невдачі платить кілька разів за спроби.

Але через те, що я навчалася на перекладача в Україні у виші, який котирується на міжнародному рівні, мені не довелося складати цей іспит, я отримала акредитацію автоматично. В університеті ми багато часу присвячували різним видам перекладу, і це було прописано в дипломі.

Дозвіл на будь-яку іншу роботу в Австралії також отримати дуже складно. Його видають лише тим, хто має візу нареченої, дружини чи резидента. Просто так вам його ніхто не дасть.

Роботу без дозволу знайти практично неможливо, у приїжджих студентів у візі зазначено, що їм працювати не можна, тому допомогти можуть лише зв’язки.

Зарплати тут вищі, ніж, наприклад, у США – там люди можуть надриватися на трьох роботах, а тут можна просто займатися тим, що тобі подобається, та отримувати пристойну суму.

Спочатку я займалася перекладами для поліції англійською та іспанською мовами. Але це мені швидко надоїло, тому що атмосфера сприяє творчості. Австралійці дуже цінують творчих людей — напевно, саме тому я стала візажистом, чого б ніколи не зробила у нас, хоча ще в Україні закінчила курси і маю диплом. Але вдома це було прост хоббі. Багато моїх українських знайомих, що живуть тут, знайшли себе у фотографії, дизайні або мистецтві.

Я починала навчатися з нуля ще в Києві, як я сказала, ходила на курси та майстер-класи, просто для себе. Однак практики після приїзду в Австралію у мене було вже достатньо, і через деякий час я почала працювати візажистом.

Дуже швидко мої роботи почали набирати популярності. Певною мірою це було обумовлено місцем, де я живу. У чоловіка будинок за 80 кілометрів від Сіднея, на популярному курорті Central Coast. Тут дуже красиві пляжі, на яких австралійці люблять грати весілля, тому попит на макіяж відразу був дуже високий.

Я займаюсь весільними макіяжами вже чотири місяці. Нещодавно ми з Майклом переїхали в центр Сіднея і я обладнала вдома особисту студію, куди запрошую клієнтів. Часто я працюю на виїзді, тому що в Австралії перед весіллям прийнято знімати номер у готелі, там я й готую наречених.

Також я знімаю студію для майстер-класів, де навчаю охочих клієнтського макіяжу та макіяжу для себе.

Австралія – чудова країна для виховання дітей, тому що держава намагається надати людям можливість проводити час із сім’єю. Робочий день у всього населення починається о дев’ятій ранку і закінчується о п’ятій вечора, тому людині вдається знаходити баланс між роботою та особистим життям. Люди тут набагато більше вільного часу, ніж у нас. Тут немає пробок, відстані менше.

Населення Австралії дуже законослухняне: ніхто не порушує встановлені правила, не смітить, не обганяє на дорогах, тому ти почуваєшся у повній безпеці та відчуваєш спокій.

Людей в Австралії живе набагато менше, ніж у будь-якій іншій розвиненій країні. Приїжджих можуть дивувати порожні вулиці. Коли родичі прилетіли на моє весілля до Австралії, вони подумали, що у місті стався зомбі-апокаліпсис, бо там навіть у центральних районах іноді можна не побачити жодної людини.

У такі моменти почуваєшся ізольованим від решти світу. Це і круто, і напружує одночасно. Коли усвідомлюєш, де ти зараз перебуваєш на карті світу, стає моторошно.

Австралія це просто центр толерантності. Як я вже казала, місцевим абсолютно байдуже, що ти робиш і як виглядаєш.

Австралійські сім’ї виступають за повну рівноправність. Мати та батько повинні займатися дітьми порівну.

До емігрантів австралійці ставляться дуже лояльно, і є дві причини. По-перше, вони дуже люблять свою країну і їм хочеться, щоб якомога більше людей по всьому світу побувало тут. Вони дуже люблять питати приїжджих, чи подобається їм країна, і всім своїм виглядом просто кричать: Скажи, що тут просто мегакруто!

По-друге, вони самі певною мірою емігранти, бо майже все населення Австралії колись приїхало з інших континентів.

В Україні поки що з лютого ще не була, хоч і скучаю. Мені дуже комфортно в Австралії, і я не хочу повертатися жити в  Київ на зовсім. Мої родичі сюди ніколи не переїдуть, їм подобається жити в у нас попри все, плюс багато хто з них погано знає англійську мову. Без чудового знання мови тут нікуди – якби я не була перекладачем за освітою, моя доля склалася б інакше.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.