Кохала я першого чоловіка Дмитра шалено його, але він не цінував мене, не був мені вірним, йшов кілька разів і знову повертався, був період, коли він не працював. Я жаліла його, все на собі тягла. У нас двоє дітей, два сини.
Але нічого не змінювалося на краще, і я не витримала. Діти, не працюючий чоловік, у якого багато друзів, які люблять випити і поспівчувати, а мені самій довелося годувати і його, і дітей. Поставила умову: або родина, або розлучаємося.
Дмитро вибрав друге, напевно, думав, що просто слова, а я вимоталася і не жартувала – це були важкі 90-ті роки. Два сина, грошей немає, хлопцям потрібен батько, а батько ніякий.. Прожили ми 16 років і розійшлася.
Я в ці не прості роки працювала одночасно і комерційним директором з продажу квартир в будівельній фірмі, і ще мила підлогу там же, щоб хоч трохи підзаробити, потім стався конфлікт і за 2 години мене звільнили. Причина – не погодилась бути з одруженим начальником. Але це інша історія.
Влаштувалася я тоді дуже швидко на нову роботу, там, приблизно через рік, зустріла чоловіка, Владислава, військового, з непростою долею, прожили ми разом майже 20 років.
Він допоміг з вихованням моїх хлопців, знайшов роботу з хорошими грошима, бо вже був на військовій пенсії, звозив мене в Таїланд, до цього я ніде не була. Але потім завів іншу жінку, пішов з роботи, чоловік він гордий і гарячий, тому що стали менше платити, захворіла у нього мати…
А, до речі, за 20 років Влад батьків сворїх так і не представив мені, вони сказали, що ноги її, тобто моєї, тут не буде.
І ось результат: у Владислава молодуха, немає грошей, живуть з його мамою на її умовах. мені ж сказав, що минули ті часи, коли ми були потрібні одне одному і пішов. Нне дзвонить. Ніякого зв’язку.
Дуже сумую, хоча за всі прожиті разом роки не чула жодного разу від нього «люблю» або інших ласкавих слів. Все чекала, думала, що зігрію, навчу любити, але на жаль…
Тепер дивлюся в дзеркало – і не розумію, за що вони так зі мною? Я тепер нікому не потрібна. Діти дорослі, у них своє життя, обоє синів за кордоном. А мені за 50. І на житті можна ставити крапку.
Автор: Надія
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
