fbpx
життєві історії
– Кохана, я тобі на День народження дарую прибиральницю. Ти ж мріяла не прибирати сама! – чоловік з цими словами вручив мені букет тюльпанів. А у мене в голові – ланцюжок думок. Через два дні я побачила цю «прибиральницю»

– Кохана, я тобі на День народження дарую прибиральницю. Ти ж мріяла не прибирати сама! – чоловік з цими словами вручив мені букет тюльпанів. А у мене в голові – ланцюжок думок. Через два дні я побачила цю «прибиральницю»…  Очам не повірила!

***

У нас з чоловіком – чималий приватний будинок. Ми свого часу його дешево купили, а потім добудували, зробили по-своєму ремонт. Плюс – двір, огород невеликий.

Коли дітей стало двоє, а я вже вийшла на роботу з декрету, стало все важче кругом підтримували ідеальний порядок. Думаю, жінки мене зрозуміють. Там прибереш – там занехаялося, і так без кінця.

Не одноразово я жалілася чоловікові, що мені важко, що на себе і на дітей часу майже зовсім не лишається за роботою і домашніми справами…

Якось сказала: от якби до нас жіночка-прибиральниця раз на тиждень ходила, як у моїх більш заможних подруг!.. Але я це не серйозно говорила, бо наш фінансове становище не таке вже й заможне. Ну то й що, недавно чоловіка трохи підвищили, «дірок» у господарстві вистачає, зайвої копійки все одно немає.

І ось кілька днів тому був мій день народження, 37 років.

– Кохана, я тобі на День народження дарую прибиральницю. Ти ж мріяла не прибирати сама! – чоловік з цими словами вручив мені букет тюльпанів.

А у мене в голові – ланцюжок думок. Яка-така ще прибиральниця? Молода-красива? Де в нього гроші взялися? Чи він її давно вже утримує?.. Їй, мабуть, він не тюльпанчики дарує, а трояндочки…

Через два дні я побачила цю «прибиральницю».

Прийшла з роботи на дві години раніше – а дома свекруха «шурує» ганчіркою і шваброю, килимки всі винесла, повибивала.

– Та що ви ото робите, мамо, мені ж не зручно! – кажу.

А вона:

– Доцю, ми про все з сином домовилися. Я ж на пенсію вийшла, не знаю, де себе подіти. А я це діло люблю, 500 гривень на тиждень мені не завадять аж ніяк. Тож все добре, я на кухні вже прибрала, йди став чайник! А я килимки постелю – і почаюємо, поки хлопці в школі, а син на роботі. Ну, що ти на мене дивишся? Слухайся давай старших!

Автор – Олена К.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page