Коли ми з Аліною одружилися, вона вже була на другому місяці вагітності. До шлюбу ми зустрічалися недовго. Через 5 тижнів після того, як познайомилися, вже обговорювали дату весілля, яку незабаром відсвяткували. А через 7 місяців народився син, якого на честь батька Аліни назвали Артемом. Бабусі й дідусі обожнюють онука, балують його постійно, часто запрошують в гості.
А три місяці тому друзі запросили нас на річницю весілля. Свято проходило в ресторані. Аліна практично не п’є. Якщо п’є, то виключно легке вино. Причому в мізерних дозах.
Але того разу раз чомусь вирішила пити коньяк. Через пару годин вона захміла, довелося везти дружину додому.
Вдома я спробував вкласти Аліну в ліжко, щоб дати їй можливість виспатися, протверезіти. Але вона не захотіла спати, почала з’ясовувати зі мною відносини.
У пориві викрикнула: «Ти знаєш, що не свого рідного сина виховуєш?!»
Я вирішив, що вона сказала це зопалу, щоб образити мене. Хоча в душі оселилася сумнів. Відразу пригадалося, що син не дуже схожий на мене. Характер теж «не мій». Та й зростом він високий, хоча і я, і Аліна, її і мої батьки – всі дуже низького зросту.
Почувши таку новину з вуст не зовсім тверезої дружини, я не став розбиратися, вирішив відкласти розмову до ранку.
На моє превелике розчарування, на наступний день Аліна підтвердила правдивість своїх слів.
Я перебував у стресі. Як можна було обманювати кохану людину протягом 5 років?! Я настільки люблю свою дружину, що, знаючи про нерідну дитину, все одно б одружився на ній. Але вона, мабуть, не була впевнена в моїх почуттях, шляхетності. Прикро.
У той недільний ранок ми з дружиною сильно посварилися. Трохи заспокоївшись і зібравши свої основні речі, я пішов з дому. На роботі взяв двотижневий відгул за свій рахунок. Благо, на той момент була така можливість. Поїхав з товаришами на турбазу. Там ловив рибу, смажив шашлики, гуляв у лісі. Як міг, намагався відволіктися. Виходило погано.
Повернувшись до міста, вирішив пожити в друга, який прихистив мене на півтора місяці. Сам він майже цілодобово перебував на роботі. Квартира у нього величезна. Але незабаром я не витримав розставання з дружиною, дитиною.
Сильно сумував за ним. У підсумку вирішив повернутися в сім’ю. Неважливо, що Артем мені нерідний. Я до нього вже настільки сильно прив’язався, що життя своє без нього не уявляю. Дружину теж шалено люблю.
Коханих потрібно прощати. Аліна обдурила, не бажаючи мені зла, просто боялася розповісти правду.
Вийшло так, що вона завагітніла від хлопця, з яким у неї трапився швидкоплинний роман. Потім зустріла справжнє кохання – мене. Вагітність зберегла, приховавши «цікаве» положення від всіх. Після нашого весілля ні у кого навіть думки не виникло, що дитина не від законного чоловіка.
Тепер мені не дає спокою важливе питання.
Батьки не знають, що Артем – не мій біологічний син. Як їм повідомити цю новину, не знаю. Соромно. І чи варто повідомляти? Що від цього зміниться? По суті, нічого. Раптом, якщо розповім правду, ставлення батьків до Аліни зміниться в гірший бік? Я цілком допускаю такий варіант розвитку подій. Брехати батькам теж недобре, тим більше по такому серйозному приводу. Поки вирішив мовчати.
Можливо, через багато років батьки дізнаються таємницю випадково. Вони можуть образитися, що протягом тривалого часу я приховував від них істину. Але, з іншого боку, через багато років вони ще більше прикиплять душею до Артема, вважаючи його рідним онуком, і потрясіння їдля них не буде таким сильним.
Тепер моя мрія полягає в тому, щоб забути всі образи, продовжувати насолоджуватися сімейним життям і подарувати батькам ще одного онука, але вже на 100% рідного.
Варерій К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, razvitie-krohi
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!