Мене звуть Маша, чоловіка Толя, у нас дуже міцна сім’я, двоє дітей – дві дівчинки, наш тато просто обожнює своїх принцес, він їх балує, вони більше з ним діляться, ніж зі мною. За матеріалами
Я дуже люблю чоловіка, а він мене, але я стала помічати, що він останнім часом чомусь сильно стурбований, став нервовим, іноді міг навіть підвищити тон на дітей.
Я не могла зрозуміти, в чому справа, а коли запитала у чоловіка, то він мені відповів: – У мене великі проблеми на роботі Я і заспокоїлася.
Але час минав, а у нас вдома краще не ставало, і тільки я вирішила серйозно поговорити з чоловіком, як пролунав дзвінок по телефону і мені жінка сказала:
– А ви, знаєте, що у вашого чоловіка є друга сім’я? У нього там син Миколка. І жінка повісила трубку.
Я не могла повірити в те, що мій чоловік мені зрадив, я не могла дочекатися його з роботи, і коли він прийшов, то я запитала у нього прямо:
– Коханий, а хто такий Миколка?
Чоловік не очікував від мене такого питання, він почав щось говорити, але я нічого не могла зрозуміти. І тоді я йому сказала, що якщо він зараз сам не розповість мені правду, то я її взнаю сама.
Тоді чоловік сказав, що три роки тому він закрутив роман на роботі з молодою дівчиною.
Вона завагітніла…
Я не могла повірити в те, що це відбувається в моїй родині.
Я пробачила чоловіка, я його дуже любила і знаю, що він мене теж любить, але ще у нас були діти, дівчатка і спати не лягали, поки тато, саме тато не розповість їм якусь історію.
Одного разу я зустрілася з подругою, з якою не бачилася після закінчення інституту, вона працювала в дитячому будинку.
Ми йшли з нею і вирішили зайти в кафе. І я побачила, як мій чоловік сидить поруч з хлопчиком, якому було років п’ять. Я зрозуміла, що це і є син мого чоловіка.
А моя подруга сказала мені:
– Ось при живих батьках і сирота, – і показала на мого чоловіка і хлопчика.
І вона мені розповіла, що мама хлопчика відмовилася від нього. Вона вийшла заміж і поїхала в іншу країну жити. А у батька своя сім’я, ось і виходить – батьки живі, а дитина сирота.
Ми з подругою посиділи, потім вона пішла. А я встала, підійшла до чоловіка і запитала:
– Дорогі мої чоловіки, а чи не час вам повернутися додому?
Коля на мене подивився. І я побачила в його очах страх, нерозуміння. А коли я посміхнулася, то він розплакався, підбіг до мене. Обняв і сказав:
– Мамочко, я знав, що ти мене забереш додому!
Я обняла цього хлопчика і зрозуміла, що я його більше нікому не віддам.
Ми його всиновили з чоловіком. Тепер у нас троє дітей, дівчатка дуже полюбили Миколку. А ця дитина тепер найщасливіша дитина в житті.
Я зустрілася з бабусею Миколки. І вона мені розповіла, що її дочка ніколи і не любила мого чоловіка.
А Миколку, так вона взагалі ненавиділа.
Зате тепер у нашого сина є люди, які його дуже люблять.
Минуло дуже багато років. Дівчата виросли і одружилися, у них все добре. Син закінчує медичний інститут, ми дуже пишаємося нашими дітьми.
Я думаю, що вчинила правильно. Що син мого чоловіка від іншої жінки придбав сім’ю, яка його любить.
Не можуть діти при живих батьках бути сиротами, це великий гріх.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
