Ми познайомилися з Андрієм три роки тому. Він під’їхав на машині, запропонував підвезти, коли я поверталася втомлена додому з роботи. Я спочатку не погоджувалася, але вже так давно чекала на зупинці транспорт і замерзла, що все ж таки зважилася сісти у машину до уміхненого привітного чоловіка.
Звичайний на вигляд хлопець, симпатичний, на хорошій вітчизняній машині. По дорозі зав’язалася розмова, Андрій мене розсмішив, а потім запросив на побачення. Я погодилася. Ні кільця на пальці, ні дитячого сидіння в машині я не побачила. Взагалі не було помітно ніяких натяків на те, що він не вільний. Хоча на той момент, як потім виявлолся, він вже був 5 років в одружений, мав маленьку трирічну доньку, але про це він у наші перші зустрічі змовчав.
На наших побаченнях Андрій здебільшого розповідав про роботу, своє життя і свої захоплення, друзів, про плани і мрії, не торкаючись теми сім’ї.
Через півроку постійних зустрічей ми дуже зблизилися, і я зрозуміла, що закохалася по вуха і хочу чогось більшого, але вирішила не квапити події. Я хотіла з’їхатися і жити разом, хотіла сім’ю. Про все це я говорила йому ненав’язливо, він підтримував мої ідеї, обіцяв зробити все, що зможе, аби я стали з ним щасливою.
Андрій ніколи не запрошував мене до себе, ми бачилися на орендованій квартирі, він пояснював це тим, що живе з хворою мамою і не хотів би її турбувати.
Тому, коли якось він привіз мене в чергову квартиру, я теж спочатку вирішила, що це орендоване житло, але потім придивилася.
Фотографії на холодильнику і полицях, дитячі іграшки, жіночі речі. Я все зрозуміла. Спробувала піти, втекти, але він утримав. Просив пробачення, сказав, що вирішив зізнатися, говорив, що любить, і що з дружиною лише через дочку.
Я впала в ступор, хотілося втут мить просто викреслити його з життя і більше ніколи не бачити, але я чомусь слухала його, відчуваючи, як він мене обіймає і сам мало не плаче.
Андрій пообіцяв мені, що розлучиться, що закінчить це все найближчим часом. Але вірилося мені в це мало.
Того вечора я пішла додому і заблокувала його всюди. Я дуже старалася викинути його з голови. Не думати. Не згадувати. переключитися. Але не виходило. Я покохала його за цей час, і мені було боляче.
Через тиждень Андрій підстеріг мене після роботи з шикарним букетом троянд. Став на одне коліно і дістав обручку. Він зробив мені пропозицію, сказав, що подав на розлучення! Я повірила йому, знову пустила в своє життя.
Ми спробували розпочати все з чистого аркуша, навіть знімали разом квартиру якийсь час, але вистачило його лише на тиждень, потім він знову повернувся до дружини. Говорив, що вона його не відпускає, не дає розлучення, обіцяє йому мстити і відігратися на мені. Описував її справжньою фурією.
Я стала вивчати всю інформацію про його дружину, аби знати, що вона з себе представляє, чим живе і навіщо тримає його.
Знайшла її сестру в соцмережах, додалася під виглядом продавця дитячого одягу. Сказала, що вона виграла в нашому конкурсі і запропонувала завезти речі їй додому. Купила в дитячому магазині пару речей і поїхала. У підсумку, змогла навіть з нею подружитися. Дізналася багато нового про дружину Андрія, про те, яка вона.
Дуже ревнива, владна, любить все контролювати. Дізналася, що вона мріє про другу дитину, і що вони її вже планують. Дізналася, як він брехав їй, що їздить у відрядженні по роботі, що вона навіть не підозрює, що він хотів розлучитися.
Її сестра запросила мене на їхнє спільне свято. Людей збиралося багато, вона зазвичай запрошувала ще своїх подруг. Я погодилася. Щоб подивитися йому в очі і, нарешті, закінчити наши стосунки, поставити на них крапку. Я дуже любила і люблю його, але терпіти це більше не можу. Постійно слухати його обіцянки і ділити з дружиною. Чекати дзвінків і плакати ночами…
***
Свято було шикарне, в ресторані. У них досить заможна родина. Орендували великий зал, маленький зал окремо для дітей. Всі були красиво і яскраво одягнені. На тлі його дружини я виглядала досить блідо. Вона була веселою весь вечір, сміялася, жартувала, але не відходила ні на крок від чоловіка. Коли він мене побачив, мало не сів, де стояв. Хотів поговорити, але так і не зміг при дружині підійти до мене. А я уникала його. Тільки у сестри дружини Андрій запитав, як ми познайомилися. Я до сих пір пам’ятаю його скажені очі.
Не знаю, навіщо занурилася в їхню родину так глибоко, чого намагалася домогтися… Може, це просто заздрість до чужого щастя, хоча щасливі там далеко не всі. Мені дуже не приємно, боляче. Намагаюся відмитися від цих відчуттів, але не виходить.
***
На місяць відпустки на роботі я поїхала в село до рідні і рідко включаю телефон. Але не можу не думати про все це. Як мені хотілося б бути там, на місці його дружини, поруч з ним! При грошах, з красунею донькою чи навіть двома дітками.
Я заздрю їй і хочу зруйнувати її ілюзії, відкрити їй на нього очі.
І – залишитися з ним. Я мрію тепер, щоб його шлюб розпався, і ми були щасливі з Андрієм разом. І я все для цього зроблю!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
