У нашому відділі у мирі та злагоді, не один рік, працювали вісім жінок. І ось одна з нас, Тамара, розлучилася зі своїм чоловіком.
І тут почалося: всі співчувають жінці, всі обговорюють її чоловіка, а вона, з подвоєною енергією, почала стежити за собою. І незабаром, на зло колишньому чоловікові, перетворилася на справжню красуню.
Я теж, як могла, втішала Тамару, мала необережність запропонувати їй подивитися нову сукню, яку я придбала нещодавно, але вона не підійшла мені за розміром.
Тамара не змусила довго чекати. Був вихідний день, у двері зателефонували, на порозі стояла вона – щаслива та сяюча.
Увійшовши в квартиру, вона зняла пальто і постала переді мною та моїм чоловіком у всій красі. Я спокійно поставилася до її появи, а ось Коля мій був, як мені здалося, явно радий такій гості.
Він заметушився і люб’язно запропонував моїй колезі випити по філіжанці кави. Я помітила, що і Тамара глянула на мого благовірного з щирим інтересом.
Це стало першим дзвіночком до того, щоб якнайшвидше вивести гостю з дому. Але не тут було.
За столом у Колі та Тамари знайшовся спільний інтерес – акваріум. Звичайно, моєму чоловікові — акваріумісту зі стажем, було що розповісти та показати Тамарі.
Я відчувала як між ними починає зав’язуватися щось більше, ніж просто звичайне знайомство. Потрібно було терміново відтягнути Тамару від акваріума та від Миколи. Що я й зробила у досить безцеремонній формі.
Я думаю, моя колега все чудово зрозуміла. Швиденько приміряла сукню, вона сиділа не нею як влита, купила і швиденько розпрощалася з нами. Може я дещо перебільшую, тільки Микола після відходу Тамари не сказав про неї жодного слова.
Проте Тамара на роботі почала ставитися до мене як до подруги, хоча до цього наші стосунки були менш теплими.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
