fbpx
життєві історії
Коли Андрій привів зі мною знайомитися Ліду, то я не зрозуміла – яка вона. Начебто прийшла, пристойна дівчина, зі мною привіталася, ми поспілкувалися. Але осад залишився – занадто неохайною вона мені здалася за обіднім столом – то руки жирні в себе витре, то пляцки, які я напекла, жує так, що вся підлога була в крихтах. І лише після весілля я зрозуміла, що це були лише квіточки…

Лише після весілля я зрозуміла, що це були лише квіточки…

– Мені соромно, від того що у мене така невістка, – розповідає п’ятдесятип’ятирічна Ольга Вікторівна, – чому не можна жити як всі нормальні люди, обов’язково треба робити, як гірше .. За матеріалами

Раніше мій син Андрій ніколи не був неохайним або ледачим – все робив вчасно – будь то справи по роботі або банально поїхати зі мною в магазин за продуктами. У той час, як ми з сином залишилися жити одні, його старша сестра Олена вже давно була одружена і сама виховувала доньку. Мій чоловік пoмeр у дуже ранньому віці від тривaлої хвoрoби, коли діти були майже дорослі – тому всі мої думки зосередилися на дітях.

Коли Андрій привів зі мною знайомитися Ліду, то я не зрозуміла – яка вона. Начебто прийшла, пристойна дівчина, зі мною привіталася, ми поспілкувалися. Але осад залишився – занадто неохайною вона мені здалася за обіднім столом – то руки жирні в себе витре, то пляцки, які я напекла, жує так, що вся підлога була в крихтах – як ніби її зовсім не турбує акуратно і пристойно себе вести. Ну це все гаразд – головне, щоб син був щасливий.

Пізніше вони одружилися і син сказав мені:

– Мама, а ти знаєш, я поговорив з Лідою – вона погодилася пожити у нас. Ми навіть диван великий пригледіли в мою кімнату поставити, замість мого старого ліжка.

Тобто син сказав це так – ніби невістка робить послугу, що поживе у нас… Я звичайно з ними відносин псувати не хотіла – сказала, нехай живуть, тільки і про своє житло думають – щоб все життя у мене тут не животіти в кімнаті.

Так вони і стали у мене жити – через рік Ліда наpoдила сина, назвали його Максимом. Мені навіть довелося кімнатами помінятися після наpoдження онука – син з невісткою і дитиною переїхали в мою велику, а я перебралася в їх маленьку кімнату. Думаю – нехай так, все одно їм потрібніше …

Тільки невістка зовсім була мені не вдячна. Мало того – вони мені маленьку кімнатку виділили, що я там майже тиждень порядок наводила, а тепер за велику взялися. Всі мої зауваження вона ігнорувала – їла в ліжку, прибирала в кімнаті раз у півроку, в шафі у них був склад з їжею – так невістка сама мого сина вмовила зробити, щоб зайвий раз на кухню не ходити і мене не бачити.

Коли я намагалася робити їй зауваження, то вона, як ні в чому не бувало, і з усмішкою говорила мені:

– Ольга Вікторівна, не треба мені робити ці ваші зауваження про чистоту і порядок в кімнаті. Як хочу, так і живу – я ж вам зауваження не роблю…

Одяг у Ліди теж тепер був весь неохайний – щось не випране, з плямами, то пом’яте… Про взуття взагалі можна не говорити – приходила в брудному і не чистила, зате передпокій весь заляпає і піде спокійненько, як ні в чому не бувало. Так ось і мій син Андрій поступово став таким же – чи то вона його привчила, то чи дивлячись на неї зледащів …

Ще мене дуже турбувало те, що дитина, яка у них зростає все це бачить, і так виховується. Адже бувало зайду – а він повзає мало не під диваном – пил збирає, або телевізор великий плоский розгойдує так, що ось-ось на нього впаде. А невістка лежить на дивані, схрестивши ніжки, і в телефоні своєму клацає – на рідного сина нуль уваги. Я вже стала його до себе в кімнату відводити – від гріха подалі, щоб хоч якось наглядати…

Андрій працював і на все це скільки разів я йому казала, уваги не звертав, мовляв, мама, ми поїдемо скоро, а зараз не заважай… Так я заважати і не збиралася – хотіла просто, щоб вони вели себе достойно і за своєю дитиною стежили…

Не знаю, чим би це скінчилося, якби в один з днів не приїхали до нас в гості моя дочка з чоловіком. У той час невістка вже віддала свого сина в дитячий садок, але сама на роботу не рвалася – настільки лінива була, що лежала вдома цілими днями і в комп’ютері сиділа або телевізор дивилася. Коли дочка з зятем погостювали у мене тиждень, вона зрозуміла, що до чого, і потім сказала мені:

– Мамо, не переживай, я знаю, що робити … Просто зі мною будеш згоджуватися, коли я говорити почну.

Коли вони збиралися їхати, ми всі зібралися за обіднім столом. Невістка не хотіла йти сидіти з нами, але все ж її вмовили. Ми посиділи і поспілкувалися, а потім моя дочка Олена і каже:

– Мама, я подумала і все ж вирішила, що ми у тебе з чоловіком поживемо – нам так зручніше буде на роботу їздити… А нашу квартиру орендувати будемо…

Читайте також:У ВАС ТРАДИЦІЯ ГОТУВАТИ ОЛІВ’Є НА НОВИЙ РІК, А ВАШИМ РІДНИМ ВІН ВЖЕ ПРИЇВСЯ? ТОДІ ЛОВІТЬ КРУТУ ІДЕЙКУ: “САЛАТ ОЛІВ’Є ПО-НОВОМУ”. ВИХОДИТЬ СМАЧНО, ЦІКАВО І ЛЕГШЕ НІЖ З КАРТОПЛЕЮ. ОБOВ’ЯЗКОВО ПОБAЛУЙТЕ СЕБЕ ТА РІДНИХ ЦIЄЮ СМAКОТОЮ!

Невістка відразу здивувалася – вона не розуміла, що дочка так жартує. Але коли Олена сказала, що вони з зятем нібито поселяться в кімнаті з братом і невісткою і будуть самі там стежити за чистотою, то Ліда моментально всполошилась:

– Тобто як це! .. Ми взагалі то там живемо! .. І не треба нам вказувати – як нам поводитися! .. Там і так чисто! .. І за дитиною я стежу …

Але в підсумку невістка все ж зрозуміла, що була не права і поводиться вкрай не красиво. Через два тижні вона вийшла на роботу і вони з сином і онуком поїхали – спочатку квартиру орендували, потім взяли квартиру в кредит. Живуть зараз – якийсь найменший порядок підтримують – у своїй квартирі мабуть шкода гадити, та й працювати доводиться, а не на дивані валятися… Добре, хоч за дитиною стежити навчилася…

Фото ілюстративне, з відкритих джерел