Коли батьки вже мали повернутися додому, друзі Сергійка вийшли з будинку. Так ніхто б і пропажі в найближчі дні не побачив, якби мама не запланувала йти на вихідні до торгового центру на шкільну ярмарку, і приготувати сина в школу. – Люба, а де наші гроші?, – вигукнув Степан Павлович. З того часу і почали все виясняти. Взявши сина за руку вони направились до Василька.
Ця історія сталася цього літа. До Сергійка, учня 6-го класу, прийшли в гості двоє друзів. Погода була дощова, тому хлопчики були вдома, а не вулиці. До того ж батьки Сергія були на роботі.
Один з хлопців на ім’я Ростислав запропонував пограти в хованки.
Будинок у батьків Сергія великий, місця вистачає. Чому б і не пограти?
Тільки Ростик відразу обмежив територію і сказав, щоб Сергій ховався на другому поверсі, а вони з Василем (це третій друг) будуть ховатися внизу. Так і вирішили.
Хлопцям було весело і цікаво. Незадовго до приходу батьків хлопчики почали збиратися додому.
Минуло два дні, настала субота. Батьки Сергія почали збиратися в торговий центр. І тут виявилося, що з шкатулки, де зберігався сімейний бюджет, зникли всі гроші.
Почали виясняти. Батько разом з сином пішли додому до “друзів”. Спочатку до Василя.
Він зізнався, що гроші взяв Ростислав, який спеціально хотів ховатися саме на першому поверсі. Якось в розмові Сергій говорив Ростику, де батьки зберігають гроші.
Після бесіди з Сергієм батько і Василько пішли до Ростика. Там на них чекала несподіванка. Мама хлопчика практично “виставила” за двері неочікуваних гостей.
Батькові Сергія нічого не залишалося робити, як викликати поліцію. Всі учасники події зібралися в одному місці, вдома у Сергійка.
Адже потрібно було відновити всю картину. Свою причетність до зникнення грошей Ростик категорично заперечував. Такі ж свідчення почав давати і Василь.
В результаті хлопці в пагонах сказали, що в разі чого дістанеться і Сергію. Трьох хлопців поставлять на облік.
Звичайно, батькам Сергійка не хотілося, щоб їх син з дитинства перебував на обліку. Вони не стали писати заяву, а просто сказали Ростику, Василю та їх мама такі слова: “Нехай це буде на вашій совісті”.
А що вони ще могли зробити в такій неоднозначній ситуації?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
