Коли біля нас купили будинок Галина та Іван, ми зраділи: “Боде з ким шашличком поласувати”. Вони одразу ж за роботу взялися, біля свого дому роботи вистачає. В неділю з самого ранку виходжу на подвір’я, а там Іван то з лопатою, о з молотком вже бігає. – Друже, ти б в неділю важкої роботи не робив! День святий святкувати потрібно, до церкви йти, а ти такими справами займаєшся! – Не послухав. Ввечері Галя біла, як стіна, влетіла в нашу хату.
***
Оселилася в сусідньому будинку молода сімейна пара. Галя і Іван. Вона – руда, усміхнена, як сонечко. Він – працьовитий, спокійний. Жили вони добре, навіть не лаялися.
Почали облаштовувати будинок, господарство. Туди-сюди, то позичити, з тим допомогти, так і познайомилися. На новосілля запросили. Добре посиділи.
Ми з Іваном швидко стали приятелями, дружини наші подружилися. У вихідні на задньому дворі шашлики смажили, краса.
Тільки одне мене в Іванові лякало. Він був невіруючий. Говорив я йому, говорив, не можна в неділю працювати, святий день, все як об стіну горохом.
Молодий ще, не розуміє. Я ж колись теж таким був. Працював на вербну неділю, та так обпікся паяльною лампою, що сліди ще залишилися. З того часу на все життя запам’ятав: в свято потрібно в храм ходити та відпочивати, наробитися завжди встигнеш, і так майже кожен день, як білка в колесі.
Почав Іван яму під злив копати. Добре працював, за пару днів на три метри вирив. Але ось настала неділя. Дружина його з подружкою поїхала на зустріч, а Іван знову за яму взявся.
– Так відпочинь, – кажу, – не можна сьогодні такими речами займатися.
Але Іван тільки посміхнувся:
– А коли? Завтра мені на роботу. І післязавтра. І через три дні. І через чотири. У суботу до батьків Галини поїдемо. Ось знову і залишається тільки неділя.
І що тут скажеш? Побажавши йому удачі, я пішов у своїх справах.
А ввечері Галина до нас вдається. Бліда, як крейда. Кричить на весь двір:
– Там Іван! Іван!
– Що трапилося?
Трясеться вся, тільки повторює “Ваня-Ваня”.
На крик дружина вибігла.
– Ох ти, Боже мій.
Згребла її в оберемок.
– Що трапилося? Та не трясися ти так, говори.
– Там Ваня лежить, – видавила з себе Галя. Зуби у неї почали так голосно стукати, що здавалося, ніби потяг через наш двір їде.
Вдаюся до них в двір, дивлюся, лежить красень. На дні ями, яку викопав. Дістали, викликали швидку. Він весь цей час без свідомості був. Потім вже, коли прийшов до тями, розповів, що впав ще вранці, майже відразу як я пішов, намагався кричати, але не докричався, потім свідомість втратив. Так і лежав. Добре, що Галина ще не дуже пізно повернулася.
Виявилося, що Іван зламав дві руки і ногу вивихнув. Вже не знаю, скільки ходити йому в гіпсі, але точно не одну неділю працювати не зможе.
– Ну поговори ти з ним, – прошу Галину, – не можна в свято працювати, добре ще, що живий залишився. Виходить адже, сам собі яму викопав.
– Нехай я скажу. Тільки мені здається, – посміхнулася Галина, – тепер він і сам неділю шанувати почне. Шість годин в ямі йому вистачило, щоб зрозуміти, що в житті важливо, а що ні.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
