Вони не знімали, не проживали у комунальній квартирі, ніхто їх не тиранив і не мучив. Мама якраз перебралася до мене, допомагатиме з дітьми. А Юра тільки одружився. Знімати? А навіщо платити чужим людям, якщо можна попроситись до мами?
Три роки. Не сплачуючи ні копійки. Удвох у двокімнатній квартирі. Мама там навіть не з’являлася, щоб не бентежити дружину Юри Наталю. Сама колись з бабусею жила, не побажала такої ж частки.
Тимчасовий притулок швидко перестав сприйматися таким. Юра з Наталкою змінили замки, і з ентузіазмом стали робити ремонт.
— Не треба, я сама потім якось зроблю, — несміливо заперечила мама.
– Ми для себе! Ми б орендоване житло відремонтували — нам же жити! — усміхнулася у відповідь Наталя, трьома пропозиціями здобувши симпатію та звання милої дівчини.
— А потім квартиру купимо, з’їдемо, тобі все залишиться, на хорошу пам’ять від нас, — додав Юра.
Вони пофарбували стелю, переклеїли шпалери та поміняли лінолеум. На тому ремонт і скінчився. Але мама й цьому була рада. Хоч і не бачила, як змінилася її квартира.
— Батьки кухонний гарнітур замовили, мати з розмірами наплутала. А на вашу кухню підійде. Потрібно? Безкоштовно! Юрко сам все збере. Краси буде! – Зателефонувала Наталка.— І мій добрий, не фанера з тирсою, а добротне дерево.
– Краса! Сучасність! Стиль! — умовляла Юркина подружка.
– Добре. Якщо тобі так хочеться, то в маминій квартирі з’явилася нова кухня.
Крім кухні, вони прикупили передпокій, спальню, стільці на металевих ніжках, а крісла були замінені на мішки. Звідки я знаю? За фотографіями у соціальних мережах. Мамині меблі були відправлені на смітник.
Потім прийшов через сантехніку: унітаз, змішувачі, труби, лічильники. Мама тішилася, які ж Наташа з Юрою гарні! Навіть намагалася допомогти їм грішом, від якого вони гордо відмовилися, завівши стару шарманку:
– Ми для себе робимо! Нам жити! Потім все тобі, на подяку!
Балкон у маминій кімнаті був пересклений:
— У мене двоюрідний брат цим займається, знижку гарну зробив, зовсім недорого вийшло. Натомість який гарний балкон став! Ми не тільки для себе, а й для Вас намагаємось! Не чужі люди! — захоплено щебетала Наталка.
Квартиру вони так і не купили. Бабуся захворіла, вони з мамою домовилися жити разом. Якраз мій молодший підріс, до садка нічого залишалося. А раз Наташа та Юра такі чудові, то було вирішено виділити їм бабусину квартиру. І не просто виділити, а офіційно передати у власність їхньої родини.
Юру посвятили у майбутні плани. З Наталею обговорили переїзд: вони до бабусі до однокімнатної, бабуся до мами до двокімнатної. Зрозуміло, їм було розказано і про долю квартири, в яку вони поїдуть жити: дарна на Юру, далі нехай самі знаються, хто буде власником.
Наталя мало не плакала. Вона дякувала матері, за можливість пожити не сплачуючи оренду. Вона обіймала бабусю, обіцявши не затягувати з правнуком чи правнучкою. На такій радісній ноті всі почали збирати речі.
Перевалочний пункт був улаштований у мене вдома. Мама, бабуся та її речі чекали на момент, коли Юра з Наталею поїдуть у майже свою квартиру.
– Ми збираємо речі! Велике спасибі! Низький уклін! — як слід розпинавшись, Наталя прокашлялася і почала мовити про обставини, що змінилися:
— Раз у нас своя квартира, то ми дещо з собою заберемо. Юрко сказав, що у бабусі все стареньке. Ви не проти?
Мама дала добро. Як вона подумала: ну ліжко заберуть. Шафа. Стільці. На перший час.
– Ми з’їхали! — не менш радісно повідомила Наташа за кілька днів.
Мама з бабусею викликали вантажну машину і рушили в дорогу.
У квартирі нічого не було. Взагалі нічого. Ні меблів, ні штор, ні кухні, ні змішувачів. Навіть лінолеум в одній із кімнат був знятий та вивезений. Мама зателефонувала Юрі.
– Ти впевнена? — брат поставив дурне запитання. — Я на роботі був, речі збирали Наталя та її двоюрідний брат із другом. Ще не розпаковано нічого. Зараз подивлюсь і назад відправлю. З Наталею сам поговорю.
За чотири години до маминого під’їзду під’їхала газель. Вивантаженням керував Юра з роздертим обличчям. Це Наталі не сподобалося, що її чоловік вирішив зробити повернення.
– Бабуль. А давай ти нічого не будеш переписувати? Нехай квартира на тобі так і залишиться, — попросив Юра, розчарований вчинок дружини, допоміг зібрати меблі та поїхав на нове місце проживання.
Брат розлучився через чотири місяці після переїзду. Наталя його не вибачила за те, що вона просто так три роки працювала в квартирі свекрухи, купувала меблі, а її виселили в бабусин однокімнатний варіант, ще й обдуривши з офіційним оформленням власності.
Так що розлучення та дівоче прізвище. “Мила дівчинка” виявилася зовсім і не милою. Мені було б шкода Наталі, якби не одна обставина: вона вчиться на п’ятому курсі. І за весь час шлюбу не пропрацювала жодного дня. Отже, все було куплено на гроші Юри. Ну так: балкон же! І китайський кухонний гарнітур. Обдурили дівчину. Та за такий підгін і троячки в її власність замало б було!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
