Коли брат одружився і привів в дім дружину я в повній мірі бачила, що довелося пережити моїй мамі. Оля, як тільки переступила поріг, стала засуджувати, говорити, що живемо не так, як потрібно. Туго тоді було з грошима, мама виховувала нас одна і ніхто не допомагав. Мама в першу чергу вкладала в мене, щоб довчити, взути, одягти. – Ви повинні і нам допомагати. Хіба не бачите, нам дуже важко!
Коли мій брат одружився і привів в дім дружину я в повній мірі бачила, що довелося пережити моїй мамі.
Я ще тоді в школу ходила, жили разом, так і мені дісталося теж. Ще та дамочка нам попалася, і тільки ми з мамою знаємо, через що ми пройшли. Скільки принижень було. Скільки сліз. А Володя… він дуже важка людина, одним словом “черствий”, йому було байдуже, його дружина була при надії і на нашу думку він уваги не звертав.
Оля як тільки переступила наш поріг, стала засуджувати, говорити, що живемо не так, як потрібно.
У нас було туго з грошима, мама виховувала нас одна і ніхто не допомагав, мама в першу чергу вкладала в мене, щоб довчити, взути, одягти. А вони з братом тоді теж по нулях були, і з чогось Оля вирішила, що мама їм щось винна!
Засудила її за це, що мовляв не допомагала їм, таким нещасним. І що головне, не Володя говорив про це – вона.
Надалі ніякої поваги, вела себе у нас в будинку як господиня, на мене могла вилаятися, що не допомагаю їй! За словами Олі я була зобов’язана приходити зі школи і бігати навколо неї з питаннями – чим допомогти?
При тому, що у неї 5 сестер і 2 брата було, і всі ці “цигани” бігали у нас вдома – допомагали їй! Поки мама не розставила всі крапки над “і”, що знову ж таки викликало такі образи, про які і писати не хочеться.
І на останок ще й “рознесла” по своїй рідні про нас чутки, які поповзли потім і далі…
Словом – “веселе” життя тоді було!
Минуло вже 11 років, а я все як згадаю, так здригнусь. Ніколи Олі не пробачу. Не зможу. Хоча мама пробачила, возить їм подаруночки, гроші дає…
Я спочатку лаяла її, а потім перестала вмішуватись. Її справа. Просто я то знаю, що все це – невдячна праця! Приймається – як даність. Але мама просто людина добра, так виховала бабуся, що зла не пам’ятає. А як на мене, так даремно!
Я зараз заміжня, а тому яка б моя свекруха не була, я намагаюся дивитися з усіх боків на все. І не звинувачувати в чомусь тільки її. І перш за все пам’ятаю, що зі своїм самоваром в гості не ходять!
Поділіться і ви своєю думкою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
