fbpx

Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!

Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!

Моя дочка живе в достатку, та в кого вона така тільки вдалась?

З чоловіком ми виростили і виховали дві донечки. Старша наша Леся, ще змалечку показувала нам свій характер.

В дитинстві була неспокійною дитиною, чим більш дорослішала, тим все більше ставала вреднішою. Було навіть таке, що Орися наша молодша, завжди їй мала уступати у всьому інакше вона б не відстала.

Так склалось в житті, що моя Леся вийшла заміж дуже вдало. Порівнюючи з достатком в нашій сім’ї, то тепер вона живе заможньо, виховує єдиного сина.

Ніде не працює, бо біля такого чоловіка може собі дозволити. Та маючи все, вона жодного разу не потратилась на мене, щоб мені допомогти якось краще жити на старості літ.

Дочка постійно мені говорить, що я маю пенсію, і за неї можна непогано жити.

Молодша моя Орися, вийшла заміж наче і за гарного чоловіка, та в неї троє діток, і вона сама ледве собі дає раду, щоб забезпечити свою сім’ю всім необхідним.

Двоє з чоловіком крутяться як можуть, та ніколи мені не жаліються, про те я, як мама, бачу і сама що їм важко. Тому час від часу стараюсь відкласти хоч якусь копійчину, щоб їх підтримати.

Чоловік мій два роки тому, як важко занедужав, був прикутий до ліжка. Ой, що я тоді тільки пережила, багато коштів пішло на лікування. Наших пенсій зовсім не вистарчало.

Допомагали сестри і брати, мої і мого чоловіка. А дочка лише матрац татові ортопедичний купила, наголосила тільки, що він не дешевий.

Та тоді я жила наче у тумані. Цілий рік я промучилась, а потім мого Григорія не стало. Вже рік, як я живу сама, аж до сьогодні важко відійти від цієї втрати.

Матрац, який придбала дочка, я змушена була винести, адже він вже чищенню не підлягав. Майже рік я промучилась на старому, і дійшло до того, що мене сильно почала нити спина.

Лікарка мені і порадила придбати для сну ортопедичний матрац. Та де ті гроші на нього взяти. Пенсія моя маленька, ледве вистарчає на послуги і все необхідне.

До Орисі я навіть нічого і не казала, адже знаю її ситуацію. Проте змушена була просити Лесю, меді допомогти, знаючи, що в неї є всі можливості мені його купити. Для її гаманця це й не дуже велика втрата.

Проте відповідь Лесі мене пригнітила. Вона мені сказала, щоб я витягувала з горища той матрац, який вона батькові купила.

А ще мене так зухвало запитала, ти на що пенсію свою тринькаєш? Що не можеш собі матраца купити? Сильно образливою для мене була її відповідь.

Чому моя Леся така зухвала? Чому вона не хоче хоч трошки попіклуватися про мене? Я ж стільки недоспаних ночей їй присвятила, так любила її і догоджала, а тепер отримала таку подяку…

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page