Мені 24 роки, я сирота, маю молодших брата і сестру. Ми були в дитбудинку, і там мені прикріпили хресну, яка з 13 років зі мною. Взагалі, коли мене похрестили, стало все по-троху налагоджуватися. Нас забрали в сім’ю двоюрідна бабуся з двоюрідною тіткою (двоюрідна бабуся – рідна сестра моєї рідної бабусі), мати була ще жива тоді, але позбавлена батьківських прав.
Жили ми з опікуном, іноді ми приїжджали до мами, але вона не змінювалася, як і раніше пила і на роботу не влаштовувалася. Незнаю, мати-зозуля вона, або то така у неї післяпологова депресія, але на всіх 3-х дітей їй було наплювати. Чи любила вона нас? Якщо й любила, то якимось дивним почуттям… Через три роки мами не стало.
А ще раніше, пам’ятаю, коли ми жили з мамою і нашою рідною, її мамою, з бабусею стався випадок, який прикував її до ліжка, зробив лежачою. Займатися нами вона вже ніяк не могла, а тут і соціальна служба почала до нас навідоуватися і бачити: мати п’є, діти замурзані і недоглянуті…
Я, старша, ходила в школу, в 4 клас, і як могла старалася: і в магазин сходити, і приготувати поїсти котлети-напівфабрикати з макаронами, і уроки ввечері вивчити… Спасибі рідній бабусі, жили на її пенсію і з уроками вона мені завжди допомагала. Мати не знаю, де була, приходила пізно, ніяка, могла влаштувати скандал, якщо я приміром посуд не помила. Іноді мені хотілося, щоб вона взагалі не приходила і ми могли поспати…
Не розумію її поведінки досі… Трійко дітей, молодша – від іншої батька народилася недоношеною. Досі пам’ятаю, як сама робила їй суміші, годувала і вкладала спати співала колискові, а мені всього 7 років на той момент було… Як я це все робила, де була мати?
***
Зараз я заміжня, недавно у нас народилася донька, їй ще немає місяця.
З чоловіком ми знайомі 4 роки, але тількиось недавно одружилися. Я відтягувала цей момент, як могла, бо наслухалася різних історій про невдалі шлюби, важкі розлучення. А коли просто живеш разом без штампу – розбіглися собі, якщо щось не так, та і все.
Але я завагітніла, а батько, вважаю, у дитини повинен бути. А взагалі я не розумію, шкодую я зараз чи ні…
Я з міста, а мій чоловік з села і переїхав до мене ще 4 роки тому. Розписалися ми на 7 місяці вагітності, присутніми були тільки мої родичі: двоюрідна бабуся її дочка, наша тітка, і моя хрещена, яку дали в дитбудинку.
Батькам чоловіка ми сказали, що розпис такого-то числа о такій то годині, але приїжджати вони не збиралися або їм потрібно було урочисте запрошення.
Коли чоловік жив з мамою, він приділяв їй багато часу і віддавав більшу частину зарплати. Як переїхав до мене, зрозуміло, перестав це робити. Але вона все одно тягне з нього гроші, то на те, то на се, з поважної причини, чи ні. У неї є чоловік, він то працює, то в запої. Сама вона працює, але зарплата в неї не велика, плюс двоє молодших дітей, але у неї, окрім мого чоловіка, ще двоє старших братів, у яких теж сім’ї, і я не знаю, чи тягне вона звідти гроші. Я не ханжа, я сама працюю, ми допомагали, чим могли, але зараз, коли в нас народилася донечка, можна залишити нас у спокої?
Мами – це святе, я розумію або не розумію, бо у мене не було матері.Коротше, нам допомагали тільки мої близькі, я ж в декреті і на свої декретні не великі і ліжечко, і коляску, і деякі приналежності для малятка – все з них. І, до речі, з них я і мамі його відправляла гроші.
Ви розумієте, що після пологів потрібні підгузник, серветки і ще купа всього, що не встигла або грошей не вистачило купили до появи дитини, а бігати документи на допомогу збирати – на це час потрібно, все в процесі, а підгузники потрібні зараз. І знову мені відправляють гроші і хрещена, і та бабуся, і навіть молодша сестра шле, хоч я їм не скаржилася і взагалі нічого не говорила, але вони надсилають на карту чоловіка, пишуть, що це на речі для малої.
З боку його ж рідні, матері – нічого, тільки на стіну всоцмережі вона виставила фото і написала, що внучка у них народилася. Може, вона думає що ми, мовляв, в місті і у нас тут грошей кури не клюють? Так я навіть не чекаю нічого, можна ж просто не тягнути в нас наші! Зараз дуже захворів батько чоловіка, ходив на якусь риболовлю, застудився. Потрібні гроші на ліки, поклали в лікарню його. а тамм все – купи, безкоштовно нічого не дають.
Я зараз після пологів, мені потрібен чоловік і його підтримка, я навіть поїсти не можу, не встигаю приготувати, а потрібно ще й думати, що готувати, бо на грудному вигодовуванні – дієта. І поки я готую – дитина сама, а він весь занурений в їхні проблеми…
До слова, батько його знову в запій пішов, одразу після лікарні. Я вже не кажу, що я миюся через 3 дні, а то й більше. Батьки – святе, ну звичайно ж. Кидайте в мене помідорами…
Був випадок в минулому році, коли ми приїжджали до них влітку на 2 дні. Миперед тим відправили свекрусі грошей на те, щоб якщо ми будемо їсти їх їжу, їм не було накладно. А п’ятсот гривень на 2 дні, я думаю, це достатньо. Так вона їх витратила на подарунки для онуків від своєї недолугої, як вона каже, невістки, яка мабуть, наказала своєму чоловікові не давати грошей свекрам. Ми ще тоді не були розписані і дітей не планувалося. В результаті ми приїхали – холодильник порожній, поїхали за продуктами і знову платив чоловік. бо тих грошей вже н булоє. Або чоловік не пояснив матері, що то за гроші і для чого, але начебто сказав, що це на продукти, бо ми приїдемо. Можливо, я чогось не розумію?.. З чоловіком не говорила, боюся що не зрозуміє і не підтримає…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, wallpapers.99px
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
