fbpx

Коли дійшло діло до того, чи забирати свекруху жити до нас, чи ми влаштовуємо її в будинок пристарілих, я навіть не задумувалася і так налаштувала і чоловіка. Жити з цією людиною під одним дахом я не планувала. Я могла б залишити її в себе, в нас достатньо місця і свій будинок. Я могла піклуватися і робити для неї все найкраще.  Будинок великий, чоловік постійно у відрядженнях. Але робити це в мене не було й думки. Вона цього не заслужила. Але невдовзі, несподівано для всіх, після невеличкої недуги, свекруха відправилась на небеса

Ми зі свекрухою не ладнали роками. Але я навіть не підозрювала, що не любов до мене не закінчиться з її відходом в інший світ.

Я ніколи не любила свекруху, а вона мене, і про це знала вся родина. Після її відходу я досі боюся лягати спати сама. Я думаю, що моя свекруха прийде по мене.

Якби я знала, що моя свекруха буде ось таке чинити, переслідуючи мене з того світу, я б ставилася до неї набагато краще. Тепер я сама вдома не можу навіть очей заплющити, а чоловік вважає мене “дивною”.

Ми з матір’ю мого чоловіка не ладнали ще до одруження. Вона дивна жінка, яка вигадала девіз “що на серці, те на язиці”.

Особливо, коли це стосувалося мене. Здавалося, що вона постійно критикувала мене. Вона робила це для того, щоб всім здавалося, що вона це суцільне “добро”, а я просто надто чутливий. Тільки через неї я спочатку не хотіла виходити за Романа заміж.

Але потім я стала трохи старшою і взяла верх. Я вже знала, як “віддати” свекрусі. Коли вона мене дуже дратувала, то ціле літо не бачила онуків. Я завжди могла організувати все так, щоб ми не частіше бували у свекрухи Різдва чи Великодня. Вона просто пліткувала про мене всюди, і всім. Ми терпіти не могли одна одну…

Коли дійшло діло до того, чи забирати її жити в наш з Романом будинок, чи ми влаштовуємо її в будинок пристарілих, я навіть не задумувалася і так налаштувала і чоловіка. Жити з цією людиною під одним дахом я не планувала.

Я могла б залишити її в себе, в нас достатньо місця і свій будинок. Я могла піклуватися і робити для неї все найкраще.  Будинок великий, чоловік постійно у відрядженнях. Але робити це в мене не було й думки. Вона цього не заслужила.

Але невдовзі, несподівано для всіх, після невеличкої недуги, свекруха відправилась на небеса.

Чесно кажучи, я на це не розраховував і думала, що вона переживе і мене. Але з її відходом нічого не змінилося. На кожному кроці я відчувала її присутність. Це відчувається всюди, як дома, так і в ресторані чи просто в торговому центрі.

Щоразу, коли я залишаюся вдома сама, мене охоплює страх. Як тільки чоловік поїхав у справах на кілька днів, я не могла спати, тому кликала до себе свою маму. Я могла в любу хвилину чути її пронизливе реготання або шум у коридорі.

Мій чоловік хвилювався за мене і через кілька місяців хотів відправити мене в клініку. Я зрозумію, що свекруха б тільки пораділа, якби в мене все було погано.

Я вже навіть почала ходити до церкви. Я сповідаюся, ставлю за неї свічку і промовляю молитви, але нічого не допомагає. Я до мурах на тілі відчуваю її присутність.

Щоб ви мені порекомендували ще зробити? Мені дуже лячно і я не знаю, як вийти з цього стану…

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page