Коли діти мені привезли на канікули онука, я дізналася, що він досі спить з мамою. По-перше, це не нормально в такому віці, а по-друге, де ж тоді ночує мій син? На три ночі мене хватило з Данилком спати, а після зідзвонилася з дітьми і попросила його забрати. Окрім такого сну, Данилко ще й в їжі перебірливий. В мене нема до цього ні нервів ні здоров’я. Та онучки, які зі мною живуть, геть інші. Син з невісткою нічого мені в обличчя не сказали, але відчуває моє серце, що образились.
З чоловіком за свої молоді роки, ми збудували величезний будинок, в якому налічується аж п’ять кімнат. Виховали сина і донечку, дали дітям гідну освіту.
Та сьогодні мого чоловіка Олексія вже немає з нами, він вже три роки, як покинув цей світ. Син мій одружився і пішов жити до міста, а дочка з сім’єю проживає в мене.
Дочка подарувала мені двох чудових внучечок, які як промінчик сонця в нашому будинку. Цього року дівчата вже закінчили третій і четвертий класи.
Вже такі дорослі, іноді навіть допомагають мамі пробиратись в хаті. А син з невісткою мене порадували внуком, який вже закінчив перший клас.
На ці літні канікули, я вмовила невістку привести мені трохи внука потішитись.
Їм втрьох буде цікаво і весело, а я беру на себе відповідальність дивитись за ними. Та я і не могла подумати, чим це все мені обернеться.
Я вже якийсь час дуже погано сплю ночами, тому на ніч перед сном завжди приймаю певні “вітамінки”. Та виявилось, що мій внук, не вміє сам спати в ліжку, а вдома зізнався мені, що спить з мамою.
Що мене дуже здивувало і обурило. Адже в ліжку немає значить місця для мого сина.
Я вважаю, що внука слід давно вже було привчити спати самостійно, адже він вже сам про це говорить.
Рад не рад, мені довелось спати з Данилком, так звати мого внука, три ночі я не змогла замкнути й ока, цілу ніч він повзав по ліжку, крутився і постійно стягував з нас ковдру.
Я хоч і випила “вітаміни”, та мені це не допомагало. Цілу ніч я не спала. А під ранок почувала себе, ніби я не я. Після трьох таких ночей, я зрозуміла що вже більше не можу так.
Тому зранку зателефонувала сину і попросила його приїхати і забрати внука. Тепер свого Данилка я чекаю лише так: зранку привезли і ввечері забрали.
Не знаю, чи син з невісткою образились на мене, проте виду не подали.
Зате я аж перехрестилась, як він поїхав, адже не лише в сні мій внук такий прикрий, він ще й в їжі перебирає.
Щоб його нагодувати мені купа нервів і здоров’я пішло. Не ті діти вже пішли, не ті. Я вже не знаю, чи то від батьків залежить, чи то вони такими вже народжуються?
Проте мені в моєму віці важко дати собі з ними ради. Для себе зробила такі висновки. Найкраща любов у нас буде, лише на відстані…
А як у вас справи з внуками? Даєте собі раду?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
