Коли до нас в офіс прийшла працювати Люба, я одразу ж з нею подружилася. Молода, симпатична, з хорошим смаком, а головне, весела. Вже через декілька днів ми мило спілкувалися в кафешці після роботи. – А ось і мій коханий, – показала вона на старшого чоловіка, який прямував до нашого столика. Я здивувалася, адже різниця у віці пристойна. І лише на наступний день я дізналась всю правду. Як мене дивує така позиція чоловіків
Люба, моя нова колега, недавно познайомилася з чоловіком. Я його якось одного разу бачила, коли він забирав її з роботи. Чоловік старший Люби на 8 років, він цікавий, симпатичний, високий брюнет спортивної статури.
Я спочатку пораділа за колегу, але незабаром Люба розповіла подробиці їхніх стосунків. Виявилося, що
В’ячеслав одружений, і у нього є дочка-підліток. А дружина його зовсім не любить, не приділяє йому належної уваги, як чоловік і дружина вони вже не живуть, радше як друзі.
А не розлучаються тільки через дочку. Ну зрозуміло, це звичайна і стандартна розповідь одруженого чоловіка, щоб виправдати себе.
Так як, ми з Любою дружимо, вона познайомила мене з В’ячеслав, і ми якось поїхали на вихідні за місто, на дачу до мого хлопця. І там я побачила, як Люба спілкується з В’ячеслав. Так, вона красива, молода, весела. У неї відмінна фігура. Зрозуміло, чим вона привернула увагу В’ячеслав. Але ось їх спілкування… Люба не піклується про нього, вона навіть інколи грубить йому, поводиться, як королева, як неприступна дама, яку він постійно повинен домагатися.
А він нормально до цього ставиться. Начебто чоловік не такий вже молодий, і вже повинен розуміти все. Залишившись з Любою удвох, займаючись салатами, я поцікавилася про її подальші плани щодо В’ячеслава.
Люба сказала, що її все влаштовує, що вона не хоче нічого міняти. Їй подобається, що В’ячеслав за нею доглядає, дарує їй подарунки і піклується про неї, як про маленьку дівчинку. У них любов і все інше. І їй навіть подобається, що у нього є дружина.
– Я не хочу, щоб він розлучався. Я не збираюся з ним з’їжджатися і обтяжувати себе додатковими турботами. Я не буду кожен день займатися готуванням, пранням і прибиранням. Зараз його дружина робить все це, а ми з ним просто щасливі разом. У нас романтика, а вдома у нього побут. Нехай дружина пере його шкарпетки і прасує сорочки, я не збираюся це робити.
В’ячеслав мене любить такою яка я є, а я для нього завжди красива, з макіяжем і укладкою, я не хочу, щоб він бачив мене в домашньому халаті і в капцях, з немитою головою і без макіяжу. Тоді я буду нагадувати його дружину, і ми незабаром розбіжимося. Так що нехай все буде як і раніше.
Я думки Люби не поділяю. Я взагалі проти зв’язку з одруженим чоловіками. Але ставлення Люби до В’ячеслава взагалі не вкладається у мене в голові. Вона ж його любить. А для люблячої жінки турбота про чоловіка – це не проблема, це повинно бути в радість. Але дивно, що таке ставлення цілком влаштовує чоловіка. Він щасливий. Чому? Невже чоловік не цінує турботу?
Ну скажіть мені, хіба я не права? Чи світ змінився в геть іншу сторону, а я це проґавила?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
