Коли ми з Василем одружилися, у нас не булонічого, ні колу, ні двору, як кажуть. Я жила у гуртожитку, а мій чоловік зі своїми батьками. Вирішили, що житимемо окремо, самостійно і потихеньку накопичуватимемо на квартиру.
Все б нічого, але дуже швидко весілля я вже була при надії. Коли донька Ірочка народилася, стало зовсім сутужно з грошима. Словом, нічого нового.
Тож ми переїхали до батьків чоловіка. Думали, на кілька років, але вийшло не так, як думалося. Прожили ми з ними понад 10 років. І життя було не солодким, скажу я вам.
Свекруха мене недолюблювала, стосунки з Валентиною Павлівною у нас були складні. Та й свекор зі свекрухою жили між собою як собаки. Удома постійно якісь суперечки, галас. Та що казати, непросто жилося.
Мабуть, десь там, в тих роках і умовах, наше кохання з Василем і закінчилося.
Та ми з чоловіком завжди мріяли придбати свою квартиру, облаштувати своє гніздечко. І коли нагодився шанс, відразу ж взяли трикімнатну квартиру в іпотеку. Іпотека на 20 років, відсотки більші, але ми вже про це не думали. Зробили перший внесок, оформили документи, а до літа переїхали до своєї квартири.
Поки займалися облаштуванням житла, все йшло гарно. Не було більше сутичок та драм, був спокій та затишок. Але згодом я зрозуміла, що суть проблеми нікуди не поділася. Немає більше кохання, немає почуттів. Я не люблю його, він живе зі мною, як із сусідкою.
Здавалося б, чого ви чекаєте, розлучаєтеся і не мучте один одного. Але є невеличка проблема.
За іпотеку ми платимо лише 5 років. Залишилося ще 15. На хвилинку, коли ми виплатимо іпотеку, мені буде 50. Але я не можу так жити!
Ми б давно розлучилися, але що робити з кредитом та як ділити квартиру? Поки що ми про це не говорили, але обоє думаємо про це. Ніхто не хоче поступатися, але й надалі жити так ніхто з нас не може.
Незрозуміло, як правильно вчинити. Я не хочу йти з квартири. Та й чому я маю це робити? Адже зі мною залишиться наша спільна дочка. Можна було б розміняти, але це ж дві однушки вийде Чому я маю з донькою тулитися в однушці? Жили вже так 10 років, годі. Але чоловік не потягне і іпотеку, і орендовану квартиру.
Склалася ситуація, з якої виходу взагалі я не бачу. Як не крути, а хтось залишиться у програші. Але ж не можна так жити ще 15 років. Життя минає, а ми все тримаємось за цю нещасну квартиру. Як вчинити правильно? Що робити?
Сподіваюся, почую мудрі поради! Всім мирних і світлих новорічних свят!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
