fbpx
життєві історії
Коли Іван взяв в руки цю чорно білу фотокартку, його обличчя змінилося. Було зрозуміло, він скучає за сімейними посиденьками. Тому наступного дня я пішла в торговий центр і купила різних гостинців. – Ти повинен зробити перший крок до примирення, – сказала я. Додому Іван повернувся неймовірно щасливим, а наступного дня знову подався до Орисі

Коли Іван взяв в руки цю чорно білу фотокартку, його обличчя змінилося. Було зрозуміло, він скучає за сімейними посиденьками. Тому наступного дня я пішла в торговий центр і купила різних гостинців. – Ти повинен зробити перший крок до примирення, – сказала я. Додому Іван повернувся неймовірно щасливим, а наступного дня знову подався до Орисі.

Нещодавно ми з чоловіком та дітьми переглядали наші старі фотографії. На одній з них ми побачили сімейне свято. За столом сиділа вся велика родина, і звісно ж, що сестра мого Івана Орися.

Я побачила, як після цього мій чоловік дуже засумував. Я сказала йому:

– Іване, може, зберемося і сходимо до Орисі у гості? Ну і що, що ви колись посперечалися. Стільки ж часу минуло. Може, спробуєте налагодити відносини?

– Ми завжди були такі близькі з Орисею! У нас із нею було особливе порозуміння. А ось із Марічкою у нас таких стосунків ніколи не було. Адже вона молодша за мене набагато! – відповів мій чоловік.

Я подивилася на чоловіка і зрозуміла, що йому дуже важко через цю ситуацію. Він кілька років не спілкувався зі своєю сестрою.

Я сказала чоловікові, що треба обов’язково піти та поговорити про все. Я зібрала дитячі речі, купила нові іграшки. Адже Орися – багатодітна мати. Їй усе потрібне. Я купила гостинців для дітей та відправила чоловіка до його сестри.

Чоловік повернувся дуже щасливий та радісний. Виявляється, Орися дуже зраділа його приходу. Вони із чоловіком дуже добре його зустріли.

Наступного дня Іван мені сказав, що у Орисі та її чоловіка автівка несправна.

– Я піду до них, допоможу, відремонтую.

– Звісно, сходи, поможи!, – сказала я.

Увечері Іван повернувся пізно. Він сказав, що знайшов причину поломки автівки.

Виявляється, Орися з мамою теж давно не спілкується. Наступного ранку Іван ледь підвівся з ліжка.

Виявляється, що він цілий день пролежав під машиною, і в нього схопила спина.

– Нічого! Ти помажеш мені спину маззю. Я все одно поїду до сестри. Мені треба закінчити розпочату справу!

Увечері він прийшов задоволений і сказав:

– Загалом, автівка завелася! Ми так зраділи! Тепер потрібно тільки масло поміняти і все! Завтра справа буде зроблена! — радісно сказав мені чоловік.

Вранці він ледве підвівся з ліжка. Але він все одно поїхав до сестри. Але повернувся дуже скоро: лише через пів години. Він був дуже засмучений.

– Я просто здивована тим, що сталося! Коли я підійшов до будинку, Орися та її чоловік уже виїжджали автівкою з гаража. Адже машина ще повністю не відремонтована!

– Ми зараз їдемо! Машина нормально їздить! Дякую, що ти нам допоміг! А тепер нам треба їхати! До побачення!

Вони сіли у машину та поїхали.

– Мені так прикро було! Що ж вони такі невдячні люди! Вони навіть не стали мене слухати!

А ввечері чоловік попросив мене, щоб я відпустила його в гараж.

Я зрозуміла, що Івану треба зняти стрес.

Увечері, коли Іван вже був “веселий”, він зателефонував до своєї сестри. А вона йому повідомила:

– А ми були у мами на селі. Я їздила до неї миритись. Вона кабанчика “клацнути”! М’яса у неї багато! Їдьте до неї. Вона зараз добра і тобі теж м’яса дасть!

– А де ж твоя гордість? – Образився на неї чоловік.

Загалом, за два тижні до Івана прийшов Григорій. Виявляється, автівка зламалася. Гриша і каже:

– Ти пам’ятаєш, ти казав, що машину ми до кінця не доробили! Вона зламалася! Допоможи!

Але чоловік образився, що його сестра та її чоловік раніше не послухали його, і сказав:

– Я нічого не пам’ятаю! Їдьте в автосервіс та там ремонтуйте свою машину!

Іван зі своєю сестрою після цього спілкуватись зовсім не хоче.

Ось такі у нас – корисні родичі, виявляється…

Фото ілюстративне